Штучний голод 1932 — 1933 років не був таємницею для українців Західної України, які жили під польським пануванням. Навпаки, вони все знали, оскільки жертви ґеноциду переходили через кордон і розповідали людям про траґедію українського народу. Українці Галичини, Волині, Закарпаття і Буковини, а також західної діаспори створили центральні громадські організації, метою яких було зібрати продукти харчування і переслати їх на Східну Україну. Другим завданням було заманіфестувати перед світом трагедію України.

86239143

Iніціативу до широкої громадської організації дала Українська Парламентарна Репрезентація, яка 25 липня 1933 року створила Комітет Рятунку України. Того ж дня Комітет видав Відозву, яку підписали представники всіх українських організацій міста Львова.

Відозва починається драматичним закликом: БИЙМО У ВЕЛИКИЙ ДЗВІН НА ТРИВОГУ ! «Велика Україна, Твій материк, цей найбагатший край в Європі, корчиться нині в голодових муках і болях і терпить нестерпний національний гнет. Російські комуністи-більшовики, що вогнем і мечем знищили Українську Державу над Дніпром…розпинають тепер український нарід. Український Народе! Де б Ти не жив поза межами Великої України, чи в Галичині, чи за океанами в Америці чи на Волині й Холмщині…Ти не можеш спокійно приглядатися величезному горю та мукам Твоїх поневолених і голоджених братів».

Ця Відозва немов озвучила національну трагедію східних українців, яка завжди була присутньою у свідомості західних українців.

holodomor_0

Ця подія не минула і Перегінськ. 6 серпня 1933 року у селищі відбулося віче протесту проти більшовицької політики на Великій Україні. В газеті «Діло» за  20 серпня 1933 року читаємо:

%d0%b4%d1%96%d0%bb%d0%be

331933

На протестаційному Фронті.

ВЕЛИКЕ  ПРОТЕСТАЦІЙНЕ  ВІЧЕ  В ПЕРЕГІНСЬКУ.

В неділю 6. серпня д. р. Відбулося в Перегінську в забудуванні СС. Служебниць велике віче в справі Великої України. На віче прибуло кількасот учасників. Віче відкрив короткою промовою парох Перегінська о. Патрило. Головою вибрано п.Мирона Скрипку, секретарював Йосиф Мізун. Реферували: секретар В. Целевич і о.пралат Куницький. Промовці змалювали в ярких барвах усі страхіття більшовизму і винищування українського народу комуніс тичним московським урядом. Обговорено також оправу нахабної більшовицької агітації серед українців у Польщі та порушено конечну потребу зорганізувати українців, лісових робітників, у професійні національні і християнські союзи. Вічевики ухвалили одноголосно отсі резолюції:

Українці, зібрані на вічу в Перегінську дня 6, серпня 1933 року:

1) протестують перед цілим світом проти того, що московська більшовицька влада видала присуд смерти на український нарід та українську церкву і всіма нелюдськими та кривавими засобами намагається переводити його в життя;

2) зокрема протестують проти господарської політики більшовиків, яка доводить українських селян і робітників до холодової смерти;

3) висловлюють братам і сестрам на Великій Україні своє співчуття для їхніх терпінь та вірять, що український нарід всупереч усім зусиллям ворогів шляхом боротьби здобуде своє найвище право.

Віче закінчилося відспіванням національного і католицького гимну.

img_529065e2a5993

Як бачимо, трагедія Наддніпрянської України не залишила байдужими західних українців, в тому числі і перегінчан.

Вшанування пам”яті жертв голодомору 1932-1933 років в Перегінську 26 листопада 2016 року

20161126_164140-120161126_16143420161126_16315720161126_162619

25 листопада 2017 року