Пісні записані в селі Цінева

ПІСНЯ ПРО «БАЙДУ»

У с.Спас загинули п»ять повстанців «Байда» (з Ціневи, служив у радянській армії, в УПА був референт пропаганди), «Тонько», «Павук», «Рішучий», «Залізняк».

Там темна нічка гори вкрила,

А місяць з зорів виглядав,

Там у село поміж ялівці,

В село хтось тихо поспішав.

 

Там йшли п»ять друзів повстанців,

Вни стали скорше поспішать.

Та як зайшли в одну стодолу,

То стали там квартирувать.

 

Там був, мов орел, перший «Байда»,

З ним був ще «Тонько» й «Залізняк».

З ними були ще два герої-

Це був «Рішучий» і «Павук».

 

А над стодолов соловейко

Цілую нічку щебетав,

Він славним п»ятьом друзям повстанцям

Сумную вістку щебетав.

 

Ти «Байдо», ні про що не знаєш,

Ти спиш собі спокійним сном,

А два прокляті яничари

Вже поспішають у район.

 

Ти «Байдо» ні про що не знаєш,

Що ворог окружляє вас,

І що сьогодні із друзями

Ти розпрощаєш усіх нас.

 

Сходило сонце із-за гори,

Як кат стодолу обступав,

Як славний «Байда» із друзями

Катів чергами привітав.

 

Скачіть ви хлопці до стодоли,

А там Єрьомін закричав:

«Вогонь, вогонь, стріляй в бандерів.»

І кулемет застрекотав.

 

Тут зав»ячався бій завзятий,

Від гуку стогне аж земля,

І під гучним запальним стрілом

Враз виникає полум»я.

 

Горить стодола, не вгасає,

Друзі почалися прощать,

Кричали: «Слава Україні!»

І чути вибухи гранат.

 

Лиш тільки два друзі зостались-

Це «Байда» й «Тонько» мов орли.

Вони відважно відбивались

З катами дикої Москви.

 

В бою нерівнім впав ранений,

Вмирає «Тонько» партизан,

І тільки «Байда» мов той орел

З катами відбивався сам.

 

Кати почали відступати,

А «Байда» через тин скакав.

І під густим ворожим стрілом

Він неживий під тином впав.

 

Тепер ви зрадники прокляті

Щости  зробили поглядіть,

Везіть з катами мертві тіла,

Ще й катувати поможіть.

 

Бо ви продали п»ять повстанців

Катам за тридцять срібняків,

Вас не мине повстанча кара,

Вас не мине повстанчий гнів.

 

ПІСНЯ ПРО «КУДИЯРА»

(з с.Ріпне, загинув у Ціневі)

З морозом вітер повіває,

Димок із коменів летить.

А між тинами до хатини

Хтось нишком- тишком проникає.

 

Чому скриваєтесь знайомі?

За вами слідять яничари.

А завтра скажуть у районі,

Де квартируєш, «Кудияре».

 

Ти «Кудияре», спиш й не знаєш,

Кати в село вже увійшли.

Вни тихо підійшли до хати,

Довкола хати залягли.

 

За стрілами стріли клекочуть,

І чути вибухи гранати.

Закрились молодечі очі –

Всі впали трупом серед хати.

 

І кати тіло обсміяли

Не поховали у цвинтари,

А тут таки десь поховали

Криваве тіло «Кудияра».

 

Спіть хлопці сном спокійним вічним,

«Богдан», «Івась» і «Кудияр».

Цвіток зірвеш, а він зів»яне,

Так ворог то зробив із вами.

 

Тіла забрали, обсміяли,

Не поховали на цвинтарі,

А десь в Рожнятові, в районі,

Біля Цегольні в чорній ямі.

 

Пройшла зима, весною вкрило

Ями-байраки, зеленіють.

Багато хлопців вже зарито,

Над ними сумно вітри віють.

 

Зірви ти квітку, вона зів»яне,

Так ворог  зробив із тобою.

Про тебе слава не вмирає,

Про тебе, славний наш Герою.

 

РЕВУТЬ ТА СТОГНУТЬ СТРІМКІ КАРПАТИ

Ревуть та стогнуть стрімкі Карпати,

Раннє сонце ще не встає.

Там мати-вдова до схід-сонця

Свого синочка шукає.

 

Знайшла могилу біля річки-

Високий хрест, чотири стрічки.

Очам не вірить, стрічки читає,

Так вона про долю всю синову знає.

 

«Ой сину, сину, я ж тебе ждала».

І на могилу синову упала.

Вітер колише високі буки,

Бродять по лісі сталінські круки.

 

Сталінські вдови несуть нам долю,

Несуть кайдани, тюрми, неволю,

Ми здолаєм вражі кайдани розірвем,

Серце нас кличе, вставай до бою,

За Україну, за нашу волю.

 

***

Збудись, Україно, повстань, народе,

Маскаль у кайдани братів кує,

Вставай народе, об»єднуй сили,

Ламай залізні страхи оков.

 

Вставай з лежанки, вставай з могили,

Бо час, народе, вже твій настав,

Бери до рук сталеву зброю,

Іди визволяй братів з кайдан.

 

Щоб кат не міг – тяжкий і лютий –

Більш розтинать наших братів,

Щоб він не міг вливать отрути

В серце українських юнаків.

 

Стрункий юначе і ти юначко,

Старий і млад у стрій ставай.

Беруть до рук ви ліки й кріси,

Йдіть визволяти рідний край.

 

Ви вчули долі й волі дзвони,

Народ свобідний з колін встає

І піде в бій  до перемоги,

Бо з нами правда, ще й Бог є.

 

Заграла неба зчервоніла.

Ревуть гармати, сталь дзвенить,

Ще скоро вільними не будем.

Розсудить Бог, розсудить бій.

 

***

То було у 47.

Не в рівних боях наша кров тут лилася рікою,

Її ніхто не пинив, рідний край боронив.

За Україну вмирали з любов»ю.

Ви не плачте за нами наші сестри й брати,

Що задурно ми кров тут свою пролили.

Свої голови й душі поклали,

Бо настане ще час, встане кожен із вас.

Рідний край від Москви оборонити

Встануть юні й старі,

Встануть діти й малі,

Встане вся дорога Україна.

І здригнеться земля, як підем на ураган,

Аж тоді ми здобудем державую

І не буде брехні, ні лихви, злодійні,

Буде правда і воля святая,

Бо лише після нас Бог підняв усіх вас,

Щоби ви у кайданах не спали.

***

Стоїть могила край села

Зеленим вкрилася килимом,

А я читаю імена

І чую голос побратимів.

 

До вас ми линем з тих часів,

Пташиним співом розмовляєм.

І з-під калинових кущів

Про вашу тугу й болі знаєм.

 

Курличуть в небі журавлі,

Душа наповнилась тугою,

І вже згадалася мені

Сумна картина після бою.

 

Якщо ми юними були,

Країна кликала до бою,

І як герої полягли у ріднім краю,

В ріднім полі.

 

Стоїть могила край села,

Там діти квіти поливають,

А на полях в тяжких боях

Нові герої виростають.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ