27 жовтня і 1-4 листопада 1937 р. органи НКВС розстріляли перший і найбільший етап Соловецької тюрми – 1111 в’язнів.
Справа українських політв’язнів називалася “Дело № 103010-37 оперативной части Соловецкий тюрьмы ГУГБ НКВД СССРП на 134 человека украинских буржуазных националистов”. У жовтні 1937-го в останній етап пішли близько 300 українців, серед них були вихідці та уродженці Галичини, зокрема теперішньої Івано-Франківської області – це Фреєв Степан Михайлович (с. Нижній Струтин), Гаусман Тадеуш Морісовіч (Горінський Осип Карлович (м. Долина), Козоріз (Козоріс) Михайло Кирилович (Кірович) (м. Калуш) та інші.
Соловецьких в’язнів етапували морем до порту Кемь, звідти залізницею перевозили до міста Медвеж’я Гора (з 1938-го Медвеж’єгорск) й поміщали до СІЗО Біломорсько-Балтійського табору. Звідси засуджених зв’язаними доставляли в Сандармох, де й розстрілювали.
Органи НКВС, а згодом МГБ, КДБ СРСР та ФСБ РФ приховували місце масових убивств від родичів загиблих і громадськості. Внаслідок спецоперації чекістів восени 1937 р. слід соловецького етапу взагалі «загубився». Багато років існувало припущення, що людей втопили в Білому морі.
Однак 1995 р. зусиллями директора Санкт-Петербурзького науково-дослідного центру «Меморіал» Веніаміна Іофе в архівах Регіонального управління ФСБ РФ в Архангельську знайдено оригінали документів, зокрема «альбом» розстрільних протоколів. Відповідальним за виконання вироків і одним з безпосередніх виконавців масових убивств протягом 27 жовтня і 1–4 листопада 1937 р. був капітан держбезпеки Михайло Матвєєв, заступник начальника АГУ УНКВС Ленінградської області. Йому асистував помічник коменданта УНКВС Георгій Алафер або конвой.
Загалом ув’язнених було 1116: п’ять вироків не виконано, бо один в’язень помер, а чотирьох етаповано в інші місця.
2 липня 1997 р. спільна експедиція Карельського і Петербурзького «Меморіалів», у складі якої були, зокрема, Юрій Дмитрієв (Петрозаводськ), Ірина Фліге та Веніамін Іофе, виявила місце злочину сталіністів неподалік автомобільної траси Медвеж’єгорськ-Повенець.
Атаманюк-Яблуненко Василь Іванович (Василь Атаманюк), 1897 р. н., народився у с. Яблунів (Галичина), українець, офіцер австрійської армії, безпартійний, поет, один з організаторів літоб’єднання «Західна Україна», літературний редактор Радіоцентру, проживав у Києві.
Заарештовано: 31 січня 1933 у справі «Української військової організації». Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 1 жовтня 1933 засуджений за ст. 54-11 КК УСРР на 5 років ВТТ. Відбував покарання у Карлагу та Соловках. Особливою трійкою УНКВС ЛО 9 жовтня 1937 засуджений до найвищої кари.
Розстріляний: 3 листопада 1937 р. в Карелії (Сандармох).
Бардашевский Федір Васильович, 1891 р. н., народився у с. Обельниця (Галичина), українець, селянин, поручик австрійської і галицької армій, безпартійний, вчитель школи ФЗУ № 11, проживав у м. Одеса, вул. Свердлова, буд. 28.
Заарештовано: 22 лютого 1933 у справі «Української військової організації». Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 14 листопада 1933 засуджений за ст. 54-11 КК УСРР на 5 років ВТТ. Відбував покарання: у Карлагу та в Соловках, у таборі «Кремль», використовувався на загальних роботах. Особливою трійкою УНКВС ЛО 9 жовтня 1937 засуджений до найвищої кари.
Розстріляний: у Карелії (Сандармох) 3 листопада 1937 р. (одночасно розстріляні його спільники З. А. Альвайль і Т. І. Вінницький).
Гаусман Тадеуш Морісовіч (Горінський Осип Карлович, у протоколі Особливої трійки Горінський-Гаусман Осип Карлович), 1904 р. н., народився у м. Долина (Галичина), єврей, із сім’ї юриста, перебував на відповідальній роботі в КПЗУ. У лютому 1933 р. нелегально прибув до СРСР, змінив прізвище. Інженер-конструктор заводу ім. Марті, проживав: м. Одеса, вул. Пішонівська, буд. 16, кв. 2.
Заарештований: 11 грудня 1934 р. у справі «Української військової організації». Особливою нарадою при НКВС СРСР 21 липня 1935 р. засуджений за «контрреволюційну діяльність» на 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловках. Особливою трійкою УНКВС ЛО 9 жовтня 1937 р. засуджений до найвищої кари.
Розстріляний: 3 листопада 1937 р. в Карелії (Сандармох).
Демчук Петро Іванович, 1900 р. н., народився у м. Городенка (Галичина), українець, із селян, командир сотні галицької армії, колишній член КП Австрії, член ВКП(б) в 1929-1933 рр.., юрист, професор, керівник кафедри діалектичного матеріалізму Комуністичного інституту радянського будівництва і права, проживав: м. Харків. (У 1925 р. секретар консульської частини Повпредства СРСР у м. Відень).
Заарештований: в травні 1933 р. у справі «Української військової організації». Судової трійкою при Колегії ДПУ УСРР 23 вересня 1933 р. засуджений за ст. 54-11 КК УСРР на 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловках, у таборі «Кремль», використовувався у канцелярській роботі, переведений до табору «Муксалма», оголошував голодування. Особливою трійкою УНКВС ЛО 9 жовтня 1937 р. засуджений до найвищої кари.
Розстріляний: 3 листопада 1937 р. в Карелії (Сандармох).
Ерстенюк Микола Васильович, 1892 р. н., уродженець м. Надвірна (Галичина), українець, офіцер австрійської і галицької армій, колишній член КП Чехословаччини, освіта вища, юрист, референт-стенограф наркома освіти УСРР, проживав: м. Харків, вул. Садова, буд. 14. (Повернувся з еміграції в 1924 р.)
Заарештований: 19 лютого 1933 р. у справі «Української військової організації». Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 23 вересня 1933 р. засуджений за ст. ст. 54-2-3-4-6-8-10-11-13 КК УСРР на 10 років позбавлення волі. Відбував покарання у Соловках (табірний пункт «Кремль») в одиночній камері спецізолятора. Особливою трійкою УНКВС ЛО 14 жовтня 1937 р. засуджений до найвищої кари.
Розстріляний: 1 листопада 1937 р. у Карелії (Сандармох).
Ірчан Мирослав Дмитрович (Баб’юк Андрій Дмитрович, Мирослав Ірчан), 1896 р. н., народився у с. П’ядики (Галичина), українець, поручник австрійської армії, хорунжий галицької армії, закінчив Львівську учительську семінарію, колишній член КПЗУ й член КП Канади (з 1922 р. по 1929 р. жив у Канаді), колишній член КП(б)У, літератор, відповідальний редактор журналу «Захiдна Україна». Проживав: м. Харків.
Заарештований: 28 грудня 1933 р. у справі «Української військової організації».
Засуджений: Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 28 лютого 1934 р. за ст. ст. 54-6-8-11 КК УСРР на 10 років ВТТ. Відбував покарання в 4-му відділенні ББК (Сегежа) і в Соловках («Кремль»). Особливою трійкою УНКВС ЛО 9 жовтня 1937 р. засуджений до найвищої кари.
Розстріляний: 3 листопада 1937 р. в Карелії (Сандармох).
Козоріз (Козоріс) Михайло Кирилович (Кірович), 1880 р. н., народився в м. Калуш (Галичина), українець, з міщан, закінчив юридичний факультет Львівського університету, член ВКП(б) в 1920–1933 роках, книгознавець, науковий співробітник ВУАН, діяч у літературному об’єднанні «Західна Україна», проживав: м. Київ.
Заарештований: 14 лютого 1933 р. у справі «Української військової організації». Судовою трійкою при Колегії ГПУ УСРР 1 жовтня 1933 р. засуджений на 5 років ВТТ. Відбував покарання в Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 р. засуджений до найвищої кари.
Розстріляний: 3 листопада 1937 р. в Карелії (Сандармох).
Косар-Заячківський Мирон Титович, 1897 р. н., народився в с. Довге (Галичина), українець, у минулому санітарний унтер-офіцер, освіта незакінчена вища, колишній член КП(б)У і член Політбюро ЦК КПЗУ. Прибув до СРСР у 1933 р.
Засуджений: Судовою трійкою при Колегії ГПУ УСРР 29 травня 1934 р. за ст. ст. 54-6-11 КК УСРР на 10 років ВТТ. Відбував покарання в Соловках (табірний пункт «Кремль»). Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 р. засуджений до найвищої кари.
Розстріляний: 3 листопада 1937 р. в Карелії (Сандармох).
Крушельницький Богдан Антонович, 1906 р. н., народився в м. Станіслав (Галичина), українець, закінчив Український вільний університет у Празі, агроном, вчитель 1-ої Ольшанської середньої школи і викладач Райколгоспшколи. Проживав: м. Харків.
Заарештований: у грудні 1934 р. Засуджений Особливою нарадою при НКВД СРСР 26 березня 1935 р. за ст. 54-8 КК УСРР на 5 років ВТТ. Відбував покарання в Соловках (острів Анзер). Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 р. засуджений до найвищої кари.
Розстріляний: 3 листопада 1937 р. в Карелії (Сандармох).
Крушельницький Остап Антонович, 1913 р. н., народився в м. Городенка (Галичина), українець, освіта вища, викладач німецької мови в Інституті променергетики. Проживав: м. Харків.
Заарештований: у грудні 1934 р. Засуджений Особливою нарадою при НКВД СРСР 10 квітня 1935 р. за ст. 54-8 КК УСРР на 5 років ВТТ. Відбував покарання в Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 р. засуджений до найвищої кари.
Розстріляний: 3 листопада 1937 р. в Карелії (Сандармох).
Кубрак Йосип Микитович, 1899 р. н., народився в с. Кукільники Рогатинського повіту (Галичина), українець, служив у петлюрівській армії, колишній член УПРС, потім КП(б)У, помічник технічного керівника у видавництві, проживав: м. Харків.
Засуджений:Судовою трійкою при Колегії ГПУ УСРР 25 травня 1934 р. засуджений за ст. 54-11 КК УСРР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловках (табірний пункт «Кремль»). Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 р. засуджений до найвищої кари.
Розстріляний: 3 листопада 1937 р. в Карелії (Сандармох).
Сірко Василь Петрович, 1899 р. н.,народився в с. Кінашів Рогатинського повіту (Галичина), українець, член ВКП(б) в 1918–1933 рр., освіта вища, колишній заввідділу ЦК КП(б)У, секретар Криворізького міськкому, член бюро Дніпропетровського обкому КП(б)У, проживав: м. Харків.
Заарештований: 17 травня 1933 р. у справі «Української військової організації». Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 10 листопада 1933 р. засуджений за ст. 54-11 КК УСРР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 р. засуджений до найвищої кари.
Розстріляний: 3 листопада 1937 р. в Карелії (Сандармох).
Фреєв Степан Михайлович, 1898 р. н., народився в с. Нижній Струтин (Галичина), українець, прапорщик галицької армії, безпартійний, освіта вища, доцент вузу при Поліграфкомбінаті, проживав: м. Харків. (Прибув до СРСР у 1924 р.)
Заарештований: у справі «Української військової організації». Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 23 вересня 1933 р. засуджений за ст. ст. 54-4-8-11 КК УСРР на 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 р. засуджений до найвищої кари.
Розстріляний: 3 листопада 1937 р. в Карелії (Сандармох).
Фур’єр Осип Миронович, 1898 р. н., народився в с. Бовшів (Галичина), українець, служив у австрійській і галицькій арміях, закінчив факультет природознавства Празького університету, член КПЧ в 1926–1928 рр. Прибув до СРСР у 1928 р., кандидат у члени КП(б)У, викладач педтехнікуму, проживав: м. Коростишів.
Заарештований: 17 січня 1933 р. у справі «Української військової організації». Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 23 вересня 1933 р. засуджений за ст. ст. 54-4-11 КК УСРР на 5 років ВТТ. Відбував покарання у таборі Карлаг і в Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 р. засуджений до найвищої кари.
Розстріляний: 3 листопада 1937 р. в Карелії (Сандармох).
www.radiosvoboda.org
