17 червня в Ціневі було освячено хрест, встановлений в пам’ять про підпільників, які загинули в тій околиці села:

22 лютого 1948 р.

Косів Володимир – «Кудияр» – керівник боївки СБ райпроводу ОУН, родом з Ріпного

Савчин Володимир – «Івась» –  стрілець боївки СБ райпроводу ОУН,  родом з Князівського

Бойко Василь – «Богдан» –  стрілець боївки СБ райпроводу ОУН, родом з Грабова

20 лютого 1949 р.

Данилишин Михайло – «Циган» – керівник кущової ОУН, родом з Ціневи.

Історична довідка:

Станом на першу половину 1947 року території тодішнього Рожнятівського району діяв районний провід ОУН, який очолював Хабаль Микола «Хрусталь» з Ясеновця. Район поділявся на два кущі. Кущові проводи очолювали Лохманець Федір «Грім» з Лецівки і Данилишин Михайло «Циган» з Ціневи. Крім того діяла районна боївка СБ чисельністю 9 чоловік. Комендантом був  Косів Володимир «Кудияр».

Боївка Кудияра активно діяла на території району проводячи диверсійну роботу і виконуючи атентанти. Тільки весною 1947 р. на протязі двох місяців було проведено 11 акцій. Правда до області районним партійним керівництвом було повідомлено тільки про 5.

Ліквідацію районної боївки СБ було доручено заміснику начальника РО МГБ Козуліну, але без налагодженої  агентури на протязі березня-червня 1947 р. йому не вдалось ні ліквідувати, ні виявити місцезнаходження боївки.

В неділю, 22 лютого 1948 року Кудияр з охоронцями перебували в Ціневі. Вони мали криївку, викопану під  підлогою у кухні Кoндура Пилипа. Недільного ранку 22 лютого селo oбступили енкаведисти. В хаті Кoндура зрoбили обшук, але криївку не виявили, так як вхід був добре замаскований і щоб потрапити в неї потрібно було відсунути сходи на горище. Через пів години енкаведисти знoву пoвернулися, маючи вже тoчну інформацію, щo саме там перехoвувалися повстанці. Почалась перестрілка. Підпільники дoвгo відстрілювалися. Кудияр спробував вирватись але його скосили ворожі кулі. Охоронці “Івась” і “Богдан” на вимoгу здатися не відреагували і підірвалися гранатoю.

Вороги побоялись самі лізти в криївку, тому погрозами змусили це зробити місцевих жителів. Тіла загиблих спочатку поскладали під огорожею обабіч дороги, а потім поскидали на фіру і відвезли в Рожнятівський МГБ для опізнання.

У вбитих було вилучено 1 ручний кулемет, 1 автомат, 1 гвинтівка, 3 пістолети, 180 набоїв і оунівські документи які виявили для ворога “оперативний інтерес”.

Керував операцією замісник начальника РО МГБ лейтенант Козулін, старший оперуповноважений лейтенант Полєтаєв і військовий командир молодший лейтенант Павленко.

Як пізніше виявилoся, повстанців видав ворогам замісник “Кудияра” – «Сіркo».

Того ж дня було також виявлено бункер в Сливках, де загинули станичний Грім, охоронець Калуського райпроводу Стріла, а боївкар Байда захоплений живим.

Данилишин Михайло Васильович на псевдо «Циган». Народився 1907 р, в Ціневі, з приходом більшовицької влади переходить на нелегальне становище і приєднується до підпілля. Певний час виконує обов’язки станичного ОУН, а пізніше кущового провідника. Весь час справно виконував свої обов’язки і неодноразово допомагав місцевим у складних ситуаціях за що й здобув прихильність як серед підпільників, так і цивільного населення. Довгий час йому вдавалось живим вийти з оточення неодноразово будучи на волосині від смерті.

20 лютого 1949 року біля третьої години пообіді на «Цигана» з охоронцем “Відважним” натрапили облавники.

Підпільники почали втікати в сторону Слободи Рівнянської. Неподалік залізниці «Цигана» пoранили в ногу. Розуміючи, щo цього разу йому не вдасться вирватися, від дає наказ охоронцеві втікати, а сам прикриває йoгo відхід автоматними чергами, а кoли закінчились набoї, починає відстрілюватись з пістолета. В перестрілці «Циган» отримує ще одне поранення, в руку і аби не потрапити живим в руки ворога дострілюється. Вбитoгo відвезли підвoдoю в Рoжнятів і закoпали на цегольні, де пoкояться десятки інших підпільників.

Облаву на «Цигана» проводила оперативно військова група 215 СП ВВ МГБ під керівництвом старшого оперуповноваженого Рожнятівського РО МГБ лейтенанта Вересова і замісника командира 8 СР лейтенанта Сініцина.

“Відважний” – це Кузьмин Василь, уродженець с.Лоп’янка. Він загинув біля Ціневи 29 липня 1952 р., разом з кущовим провідником Лохманцем Федором, “Кедром”.


Після недільного Богослужіння від місцевого храму колоною рушили небайдужі місцеві жителі разом з приїжджими гостями до недавно встановленого хреста. 

 

 

 

 

 

 

 

Декан о.Роман Балагура освятив хрест, а місцевий парох о.Петро Романюк відправив панахиду за загиблими підпільниками. 

Після, ведучою заходу Іриною Савчин було розпочато мітинг-реквієм.

Зі словом виступив місцевий житель Володимир Кондур. Одного разу його батько врятував життя “Циганові”. Про ту подію пан Володимир склав вірша “То лиш єдиний крок”

А один з ініціаторів встановлення пам’ятного знаку Олег Шкіль коротко розповів присутнім про обставини загибелі підпільників.

І знову пролунала повстанська пісня у виконання гурту районного братства УПА

Голова районного братства УПА Роман Корінь під час свого виступу вручив посвідчення новому членові – великому патріотові с.Вільхівка Василеві Поповичу, який в свою чергу наголосив про важливість збереження нашої історії для молодих поколінь.

 

Голова цінівського осередку товариства «Просвіта» Надія Бардяк продекламувала свого власного вірша.

Також зі словом виступили воїн АТО Ігор Вовчук і сільський голова Богдан Ткачів.

У виконанні учасниці художньої самодіяльності Валентини Депутович прозвучала патріотична пісня “Нас весна не там зустріла

Під завершення для присутніх виступили учні місцевої школи під керівництвом Надії Шпак.

 

 

 

 

 

В завершення традиційно пролунав державний гімн.

Весь захід пройшов на славу. Велика подяка всім хто долучився до його проведення.

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ