21 жовтня на г.Стовба була освячена каплиця, де 75 років тому діяла підстаршинська школа української народної самооборони “Трембіта”.
Попри негоду, все ж тут зібралось більше шести десятків небайдужих жителів Суходола та інших сіл нашого і сусідніх районів.

Ще 20 серпня 2017р. патріоти з с. Суходіл і смт. Перегінська здійснили похід на гору Стовбу, щоб вшанувати героїв УПА, де постановили спорудити капличку. Першим висловив ідею побудови каплички Ільків Василь “Козак” (1922-2017 р.р.) кілька років тому на зборах Братства УПА в Перегінську. Цю ідею підхопило молоде покоління.

20 серпня 2017 рік, г.Стовба

Майстер Микола Кравець присвятив  спорудженню каплички  майже рік і зробив всі підготовчі роботи. Будівельні матеріали надали  Богдан Андрішак, Богдан Мельник, Роман Попович.

Микола Кравець з дружиною

12-13 жовтня жителями с.Суходіл і кількох інших сіл району було проведено основні роботи по зведенню каплиці на г.Стовба та розчищено дорогу, щоб усі бажаючі могли відвідати це героїчне місце, де 75 років тому знаходилась повстанська школа УНС «Трембіта». До цієї події також долучилися Волошин Надія, Ігор Кузан, Oлег Понайда, Микола Лесюк, Семко Володимир та інші небайдужі жителі нашого району.

Микола Кравець, Олег Шкіль, Василь Ільків, Михайло Ільків, Іван Ільків, Василь Семкуличин, Михайло Семкуличин, Іван Шумей, Василь Музичин, Віталій Хімій, Іван Дубина. 12 жовтня, г.Стовба

Освятили капличку священики о. Іван Креховецький (головний військовий капелан Івано-Франківської Єпархії УПЦКП),о. Роман Мазур (УГКЦ) та о. Юрій Стасюк (УПЦКП)

 

Ведучою заходу була Ірина Савчин – завідувач клубу с.Цінева

 

      

Історична довідка

ПІДСТАРШИНСЬКА ШКОЛА Української Народної Самооборони «ТРЕМБІТА»

Організаційно сотня «Трембіта» входила до куреня УНС «Тигри», пізніше перейменованого в «Перший курінь Гайдамаків». Курінним був Степан Фрасуляк «Хмель». В склад куреня також входила сотня «Сіроманці».

Степан Фрасуляк «Хмель» 23.01.1904 р. м. Львів 1.07.1951 р. с. Осмолода, г. Яйко-Ілемське Підполковник УПА (посмертно), перший історіограф та теоретик партизанської боротьби УПА, засновник та керівник старшинської школи «Олені», командир ТВ-23 «Магура», начальник військового штабу ВО-4 «Говерла».
Іван Капало «Бродяга» 7.07.1910 р. с.Нижнє Синьовидне Сколівського р-ну 24.01.1945 р. м.Дрогобич, Львівської область Чотовий, пізніше командир сотні УНС “Трембіта”, командир сотні УПА “Пролом” у ВО “Буг”, командир куреня у ВО “Говерля”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Станом на початок вересня 1943 року сотня «Трембіта»  складалась із 127 чоловік: сотенного «Чорнобривого», бунчужного «Чорноморця», трьох чотових («Бродяги», «Петренка», «Калиновича»), трьох чот по 36 вояків, кухаря «Іскри», лікаря «Богдана» з двома санітарами і дев’ятьох зв’язкових-розвідників. Кожна чота також ділилась на три рої, якими командували «Вихор», «Оріх», «Коник», «Нечай», «Прут», «Крук», «Гамалія», «Байда» й «Заверуха».

Походили майбутні вояки з різних територій. Перша чота прибула з центральної  Тернопільщини, друга – із західної Львівщини, а третя з південної Тернопільщини і північної Ів-Франківщини. З місцевих були тільки семеро розвідників. Також в склад сотні входили вихідці із східної України, зокрема кубанський козак «Гриша» й донецький козак «Міша». Лікар Богдан був євреєм.

Середній вік таборовиків становий 18-25 років. Найстаршим і наймолодшим за віком був кухар «Іскра», яких воював ще в складі легіону УСС і його 17-ти літній син «Козак».

Кожен курсант ще перед відправленням з дому повинен був пройти медичний огляд і мати з собою ряд необхідних речей: ковдру, пошивку на подушку та наволочку, простирало, взуття в доброму стані (черевики, або чоботи), військовий мундур, або цивільний одяг у доброму стані, військовий шкіряний пояс, дві пари білизни, дві пари онуч, рушник, мило, «їдунку», ложку з виделкою, ніж, щіточку до зубів, зубну пасту, голку, нитки, йодину, бандаж, бритву, і головне зброю (кріс, або кулемет в доброму стані й набої до нього).

ТАБІР «ПОРПАШ»

Табір, в якому проживали курсанти знаходився на самій вершині г.Стовба, над поляною. Табір складався з трьох куренів, кухні і санітарного пункту.

Житловий курінь мав вигляд колиби з односкатним дахом, покритим корою дерев, збудованої з кругляків, розміром 17 на 6 м. По середині були двері, кілька вікон спрямованих на південний схід, а під дахом отвори для виходу диму. В середині курінь умовно ділився на дві частини. В одній було настелено на підлозі  смерекові гілки і сіно, що служило ліжками. Під головами були наплічники і одяг, а в ногах складали зброю. З іншого боку стояли столи і лавки, де обідали і займались під час негоди. По середині був прохід і місце для вогнища. За 200 м. від куренів була збудована напівземлянка, яка служила санітарним пунктом.  У западині біля куренів, за 50 м. були два джерела, біля яких облаштували кухню. Кухня мала вигляд навісу під якими висіло два казани, більший для їжі, менший для напоїв. Поряд з кухнею – невеликий льох на замку, де зберігали сухарі, м’ясо й сало. Основні продукти, такі як картопля, постачали з довколишніх сіл, а решту привозили з Тернопілля.

ПРОГРАМА ВИШКОЛУ

Заняття в майбутніх вояків проводились на вершині г.Стовба і тривали з 24 серпня по 1 листопада 1943 р. Викладачами були сотенний «Чорнобривий», «Петренко», «Бродяга», «Калинович» і доктор «Богдан».

Весь курс навчання складався з наступних дисциплін: польова служба – 147 год; зброєзнавство – 45 год; стрілецький вишкіл- 35 год; муштра – 78 год; політвиховництво – 60 год; топографія – 40 год; внутрішня служба – 20 год; з’вязок – 35 год; саперна справа – 31 год; розвідка – 14 год; організація війська – 30 год; санітарна підготовка – 4 год; історія Українського війська – 8 год; військові звіти – 6 год.

В дощові дні заняття проходило в куренях. Тоді освоювали розбирання і складання зброї, вивчення назв частин, їхні функції, технічна спроможність, траєкторія пострілу, читання топографічних знаків, маштаб мапи, орієнтація з мапою, компас, знаки природи. Теоретично  вивчали тактику партизанської війни, наступ, відступ, прорив, охорону, аванґард, ар’єрґард, бічну охорону, стежу, засідку, розвідку, пропаґанду як психологічний чинник, першу допомогу, перев’язування ран та інше.

По неділях і в свята вишкіл не проводився. Курсанти в вільний час писали листи, відправляли їх підпільною польовою поштою, міняли білизну, постіль, приготовляли сухе сіно для ліжок, багато співали, годинами грали в різні ігри (крім карт), читали й обов’язково купалися «в адамовім одязі» у потоці.

Розпорядок дня

 6.00 – рання зоря. Курсанти прокидались, робили руханку на поляні, після чого спускались до підніжжя гори, де вмивались в потоці Бездежзький.

7.30 – сніданок. Сніданок складався з чаю або кави і кількох шматків хліба іноді чимось намащених.

Перед сніданком обов’язково промовляли молитву. Зазвичай це була “Молитва революціонера” або “Боже великий, Творче всесильний”

Боже Великий, Творче всесильний,

На нашу рідну землю споглянь!

Ми були вірні Твому завіту,

Вислухай нині наших благань.  

Люд у кайданах, край у руїні,

Навіть молитись ворог не дасть…

Боже Великий, дай Україні

Силу і славу, волю і власть.  

Боже Великий, Творче всесильний,

Пісню подяки нині прийми,

За дар свободи рідного краю,

Вірні все будуть Твої сини.  

Ти воскресив нам нашу Вкраїну,

Двигнув з неволі і дав життя.

Боже Великий, дай Україні Силу і славу, многі літа.

8.00 – починався вишкіл і тривав до полудня

13.00 – обід. Зазвичай на обід була густа юшка, борщ або бульйон бульйон, інколи каша. На свята вареники, голубці або гуляш.

14.00 – 18.00 – продовження вишколу.

19.00 – вечеря, чищення зброї, впорядкування одягу.

22.00 – вечірня зоря.

В кінці вересня тут відбувся один з найбільших переможних боїв з німецькими окупантами на Прикарпатті

Один з найбільших повстанських боїв відділу “Трембіта” на Прикарпатті

ДЕНЬ ПРИСЯГИ

На 1 листопада 1943 року припали 25-ті роковини Листопадового чину і початку створення Західноукраїнської Народної Республіки.

Саме цього дня і відбулось складення присяги сотень Трембіта і Сіроманці на вірність українському народові.

Близько полудня курсанти закінчили вишкіл і взялись наводити лад в таборі. Після чого зайнялись виготовленням смолоскипів з лика кори смереки, а теслі з Суходолу будували з гладких дощок вівтар на поляні, де й мала відбутись присяга. Під вечір на гору прибула сотня Сіроманців, а за деякий час біля сьомої години прийшли провідники Василь Сидор “Шелест” і Ярослав Мельник “Роберт”. З собою вони принесли тризуб, який почепили до стіни, і накрили малиновою китайкою. Друг “Роберт” поставив на вівтар трираменний підсвічник з восковими свічками, а по боках хрест і «Євангелію».

Сидор Василь «Шелест» 24.02.1910 р. с. Спасів, Сокальський район 14.04.1949 р. с. Осмолода, ур. Яла. Полковник УПА, командир оперативної групи УПА-Захід, крайовий провідник ОУН Карпатського краю, Генеральний суддя ОУН, заступник головного командира УПА
Ярослав Мельник «Роберт» ?.01.1919 р. с. Бережниця, Калуський район 31.10.1946 р. с. Липа, г. Яворина український політичний і військовий діяч, обласний провідник Станиславщини, провідник ОУН Карпатського краю

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

19.00. Сотні Сіроманці й Трембіта вишикувались на поляні в трилаву. Попереду сотень сотенні: “Бродяга” і “Яструб”, який відзвітував командирові “Шелестові”:

– Друже командире, сотня „Сіроманці” й сотня „Трембіта” — разом 257 вояків до присяги готові!

– Слава Україні! — привітав нас к-р “Шелест”.

– Героям Слава! — грімко відповіли йому повстанці.

Падали дальші команди:

– Відділ на мій наказ, — струнко! — На плече кріс! — Тризуб до присяги відкрий!

Друг “Роберт” зняв з тризуба китайку.

— Крісом почесть дай! — На тризуб глянь! — На плече кріс! — До стопи кріс! — Спочинь! — До присяги готуйсь!

Друг “Роберт” запалив свічки на вівтарі, а вояки запалили смолоскипи.

Командир “Шелест” почав зачитувати текст присяги, а всі присутні хором повторювали за ним:

“Піднявсь угору ліс зі 257 рук. Полетіли слова присяги, як щира молитва, багатократним відгомоном понад карпатськими верхами, борами, ярами, долинами і здавалось нам, що слухала нас вся Україна” – так згадував ці хвилини один з повстанців.

Після присяги командир “Шелест” звернувся до юнаків зі словами:

«Друзі, вірю, що додержите присяги. Ціль нашої боротьби вам відома. Не легке це завдання, але при Божій помочі ми його осягнемо, а як не ми, то наші діти, або й внуки. Ви є зав’язком УПА Захід. Ваші тут здобуті знання будете переказувати іншим. Декотрі з вас підуть у свої родинні місцевості. Вже скоро будете називатися Українською Повстанською Армією. Щасти вам Боже!»

Після присяги, цієї ж ночі сотні назавжди покинули свій табір, щоб захищати український народ на території Галичини, Поділля, Волині і Закерзоння…

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ