У селі Ріпне, що на Рожнятівщині, є стадіон. І нічого б дивного у цьому не було, якби для його будівництва колись не зрізали великий шмат гори. Потім його вважали однією із кращих футбольних арен Польщі, де грала команда польського елітного дивізіону.

sport_vverh 01
Жодного великого рівного майданчика в гірському селі не було. Проблему вирішили просто: відрубали та розчистили шмат гори. Траву для зеленого газону звозили з сусідніх ділянок. Кожен працівник компанії, крім керівництва, мав відбути толоку – понаднормові роботи, за які, до речі, непогано платили. Задіяли й інших селян, які хотіли підзаробити. Щодня працівники отримували до 1,5 польського злотого залежно від виробітку та соціального статусу (корова тоді коштувала 80 злотих).
Слово «ропа» має два значення – або соляний розчин, або нафта. Звідси й пішла назва села Ріпне. Старожили кажуть, що нафта тут була завжди. І нині «качалки» від управління «Долинанафтогаз» стоять навіть на городах деяких селян. А в тридцяті роки ХХ століття тут працювала потужна французько-польська видобувна компанія. І коли голова нафтопромислу пан Солтинський вирішив створити власний футбольний клуб, головною проб-лемою виявилося будівництво стадіону, який би відповідав усім вимогам.

Керував будівництвом такий собі пан Адамек, теж із керівництва нафтопромислу, який пізніше і став президентом ріпненського футбольного клубу. За рік після початку робіт (приблизно у 1935 році) звичайне прикарпатське село отримало стадіон, який за станом газону та обладнанням нічим не поступався спортком-плексам великих польських і західноукраїнських міст.

Спорткомплекс обладнали за всіма правилами: огорожа, крита трибуна, роздягальні для команд господарів і гостей, душові, освітлення, бігова доріжка та сектори для стрибків, баскетбольний і волейбольний майданчики. Неподалік були басейн і тенісний корт.

Футбольні матчі відбувалися кожної неділі. Вхід для глядачів був платним. Для публіки працював буфет. Від підніжжя гори до стадіону вела вимощена бруківкою дорога. Ворота арени прикрашали колони, увінчані футбольними м’ячами. Місцеві дітлахи, аби потрапити на матч, часто робили підкопи під огорожею. Якщо ж ті ходи блокувала охорона, то юні вболівальники лізли на сусідні дерева.

Футбольна команда «Чарні» (Ріпне). 1930-ті рокиФутбольна команда «Чарні», Ріпне,1930-ті-роки

Команду набирали по всій Польщі. Гравців заманювали немалими за тодішніми мірками грошима. Футболістів записували майстрами на нафтопромисел, але фактично основним їхнім заняттям був футбол. Ріпненські старожили кажуть, що місцева команда «Чарні» («Нафтовик») грала непогано, була міцним середняком польської ліги «А», конкурувала із клубами Кракова та Львова, регулярно виборювала медалі першості Станиславівського округу.

Українську команду в селі також організували – від пожежної частини нафтопромислу. Вона грала у другому дивізіоні та з польськими напівпрофесіоналами зустрічалась тільки у товариських матчах.

Сьогодні стадіон нічим не відрізняється від звичайного сільського футбольного поля.

report.if.ua/gazeta/sport-1/Istoriya-odnogo-stadionu

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ