20 серпня 2017р. патріоти з с. Суходіл і смт. Перегінська здійснили похід на гору Стовбу, щоб вшанувати героїв УПА, де постановили спорудити капличку.

Висота цієї гори Стовба 1078 м. н. м. В 1943-1944 роках на її верху  була розсташована підстаршинська школа «Трембіта», командиром якої був підполковник Фрасуляк Степан Федорович «Хмель». До підстаршинської школи на горі Стовба треба зарахувати ще курінь «Гайдамаків», очолюваний хорунжим Хмелем. Курінь «Гайдамаків» вишколював інструкторський склад майже для всіх відділів Воєнної округи «Говерля», а частково для Львівщини, Тернопільщини, та для Волині.

В Карпатах були ще старшинські і підстаршинські школи «Олені»:  біля сіл Козаківка і Липа Долинського району під командуванням командира Польового «Поля»; підстаршинська школа на полонині Малиновище біля села Манява Богородчанського району – командир « Чмелик»; підстаршинська школа біля села Космач – командир «Стиповий»; підстаршинська школа ім. полковника Коника за лінією Керзона – Лемківщина,   Сянщина.

До підстаршинської школи набирали відважних молодих повстанців віком 18-25 років з бездоганним здоров’ям і середньою освітою. За добір людей відповідальність несли командири Військової Округи. Всі командири до підстаршинської школи були добровольцями. До школи на гору Стовбу направляли повстанців з Галичини Тернопільщини, Західної Волині. Коли вже були сформовані групи добровольців, вони відходили на зв’язкову лінію, звідти вже підводами чи пішки мандрували на гору Стовбу. Будували бараки-казарми розміром 12 на 6 метрів для чоти що нараховувала 40 повстанців. Накривали бараки драницями, лубом (свіжою короюхвойних дерев), або покривали дахи дерном, який потім проростав. У вишкільних школах УПА панувала залізна дисципліна. Вставали курсанти о 5-й год. влітку і о 6-й годині взимку, всіх повстанців табору піднімала гучна сурма. Протягом 5 хв. всі курсанти були зобов’язані вишикуватися на майдані посеред табору. Потім була зарядка. Після зарядки курсанти мали 10-15 хв. для того щоб помитися, поголитися, заправити ліжка. Ранкова молитва, після молитви курсанти вирушали на сніданок. Повних 15 год. кожного дня, мабутні старшини УПА навчалися. Обід був від 12- 13 год. Неділі і свята були вільні від усяких справ. У вихідні дні курсанти могли скупатися, погрітися на сонці. Вечеря була між 19.30 до 21 год. Після вечірньої молитви о 21 год. знову лунали три сурми  які відводили 5 хв. на те, щоб курсанти з пплацу могли зайти до бараків і вкластися на відпочинок. Курсанти школи вивчали: Польову службу – 147 год; Зброєзнавство – 45 год; стрілецький вишкіл- 35 год; муштра – 78 год; політвиховництво – 60 год; топографія – 40 год; внутрішня служба – 20 год; з’вязок – 35 год; саперна справа – 31 год; розвідка 14 год; організація війська – 30 год; санітарна підготовка -4 год; історія Українського війська – 8 год; військові звіти 6 год.                                                         Для підстаршинської школи на горі Стовба курсантам підвозилось  вбрання, продукти з Рогатинського і Галицького р-нів і Тернопільської області.

Під горою Стовбою над звором Керницею була розсташована вишкільна група УНС «Трембіта». Пізніше ця школа носила назву « Перший курінь Гайдамаків». Від 19 – го серпня 1943 року в тому ж таборі вишколювалася група повстанців  під командуванням сотенного Чорнобривого. 24 вересня 1943 року до тієї групи дійшла ще одна сотня новобранців з Теребовельщини Тернопільської обл. під командою сотенного Горіха. Група УНС « Трембіта», яка згодом була першою сотнею в «Першому курені Гайдамаків» здебільшого була вже вишколена. Командиром цьго куреня був пор. Хмель, який і залишив літопис про боротьбу УПА на даних теренах.

26 вересня 1943 р. стежа нашого відділу що в селі Суходолі на присілку Бездежі, у віддалі 3 км. від нашого табору, появилася німецька розвідка в числі 6 чол. Поручник Хмель послав туди один рій вишколених повстанців з наказом, підступом взяти тих розвідувачів живими. При помочі звязкового Степана, який доходив до нашого вишкільного табору, всю німецьку розвідку зловлено, роззброєно і доправлено до командира. При перевірці їхніх документів виявлено що це були не німці, а татари з татарського батальйону що стояв у м. Долині. Зловлені розвідники зізналися що їх післав німецький полковник розвідати, де точно квартирує вишкільна група УНС, яка в неї сила, боєздатність, який запас амуніції. Зізнались, що німці підтягують своє військо в м. Калуш і Долину та готують наступ на наш табір. Пор. «Хмель» наказав розіслати в чотири різні напрями стежі,(кожна з них по роєві в силі 10 чоловік), а у відділі зарядив гостре поготівля. Від 10-ї години ранку26.9.1943 р. чатували повстанці. З усіх сторін підсувалися під табір німці. О 12-й годині вночі зав’язався нерівний бій. Німців було 800, всі добре озброєні, а нас горстка – вісімдесять лише з різною зброєю,з молодим ще військовим досвідом та малим запасом амуніції. Один німецький батальйон, яким командував майор вперше натрапив на нашу чоту в силі10 чоловік. Німці наступали зрубом на гору Стовбу від села Ілемня. Під місячне сяйво повстанці завважили в долині як наступали розстрільною німці,посередині йшов майор. На команду ройового Коника «Огонь» застрочили два повстанські кулемети і вісім крісів. Наші примусили німців зупинитися і залягти у віддалі 50 м. від повстанських становищ. До самісінького ранку стріляли німці з кулеметів, автоматів і гранатометів. На допомогу повстанцям дійшло ще 30 чоловік. Вранці прийшла німціям підмога в силі ще одного батальйону.Від 6-ї год. до 12-ї тривав бій. Під сильним натиском переважаючого ворога повстанці відступили. До пізнього вечора здобували німці опущені повстанські становища й табір. Повстанці відступили за другий звір.                                                                                                      28.9.1943р. верталися німці з виправи на повстанців. Стежа наша донесла, що яких 120 німців сідає у вагони вузькоколійки й поїде на Ілемню. Сотенний «Бродяга» зібрав 28 повстанців і бігом спустилися до залізничних рейок.На десятому кілометрі ріки Ілемки, в тому місці, де шлях вузькоколійної залізниці проходить під високою стіною скали з одного боку, а з другого круто обривається в ріку, поставив повстанців «Бродяга», потім підпалили міст. Ще міст добре не розгорівся, як повстанці почули свист паровоза. Коли поїзд опинився у смузі засідки, повстанці відкрили по ньому щільний вогонь та обкидали ручними гранатами. Довгі черги скорострілів, вибухи гранат, оклики «Слава» мішалися з криками німців, які їдучи на відкритих вагонах були знаменитою ціллю. Деякі з них просто з вагонів скакали в ріку та розбивалися об каміння, а інші поранені і вбиті посунулипоїздом на палаючий міст. Між німцями були ветерани Сталінградської битви, але і ті казали, що в такій ситуації, як під Стовбою, їм бути не доводилося. 15 німців, що вирвалися із засідки цілими, на третій день зловлені біля с. Ілем’я на місці засідки залишилось 80 убитих та 88 поранених з нашого боку убитий один повстанець з Лоп’янки.                                                                                    Після того як повстанці побили німців під горою Стовба, німецьке командування зібрало більше війська з Долини, Калуша і Станіслава. Прибувши в села Липовицю і Суходіл німці дали ультиматум повстанцям щоб ті відійшли, бо якщо відбудеться бій то вони спалять Липовицю і Суходіл. Селяни декілька раз підходили на стовбу вмовляти повстанців не воювати проти німців, але сотенний «Бродяга» був дуже впертий, ледве селянам вдалося вмовити сотенного відступити. Повстанці відступили на гору Сигліс Липівський.                                                                                                                   Восени 1944 р. більшовики зробили велику облаву на відділ «Трембіта» який перебував у рейді на Волині. В облаві більшовики вжилирізноманітні роди війська піхоту, кінноту,танки. Коли відділ, оточений залізним ворожим перснем з жертвами пробивався, чота «Трембіти» 30 чол. тих самих, що били німців під горою Стовбою, залишилися на місці, постановили битися до загину. Вони стягнули на себе весь ворожий вогонь, і всі вояки з чоти «Трембіти» полягли геройською смертю.

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ