У радянські часи греко-католицька церква  діяла підпільно. Були підпільні священники: о. Михайло Матійків з Калуша, о.Василь Керницький, о.Ярослав Лесів, о.Василь Лесів з Долини, о.Орест Пітулей, о. Леон Куленій, о.Володимир Максимець. Всі ці священники у Перегінську у будинках греко-католиків відправляли Службу Божу, сповідали, причащали, вінчали, хрестили дітей. Все це робили при завішених вікнах – люди боялися, щоб міліція не зловила священників.

о.Володимир Максимець (2.07.1901 — 6.02.1977) народився в селищі Перегінське, здобув ступінь доктора філософії і став професором Львівської богословської академії. Теологію студіював у Львові й Інсбруку, де 1926 здобув ступінь доктора філософіїУ 1934 р. Володимир Максимець був викладачем логіки у Львівській богословській академії. Проф. о. д-р Володимир Максимець з 1931 по 1939 рік викладав філософські предмети. В 1950-х р.р. о.Володимир Максимець був заарештований і вивезений в Сибір, помер у Моршині після повернення з заслання.

В той самий час викладачем Львівської богословської академії був житель Перегінська – священник канонічного права Леон Глинка (1.08.1893 р., Осмолода на Станіславівщині – 1.04.1960, Брошнів, Івано-Франківщина). Навчався в Коломийській гімназії та у Відні. У 1914-1920 рр. брав участь у І Світовій та Українсько-польській війні як австрійський та український старшина. У 1921-1924 рр. вивчав право у Львівському таємному українському університеті й отримав науковий ступінь доктора. Від 1925 р. студент богослов’я в Греко-католицькій духовній семінарії у Львові. Перший голова студентського товариства «Читальня українських студентів богослов’я ім. М. Шашкевича» (1926). Одружився, але оскільки дружина померла, то у 1928 р. був рукоположений вже як удівець.

о.Лев Глинка

В 1930 р. отримав ступінь доктора канонічного права в Папському Григоріянському університеті в Римі. Повернувшись на батьківщину, був ректором Малої семінарії у Львові. З 1931 р. викладач канонічного права у богословській академії. З 1932 р. – дійсний член історично-правничої секції Богословського наукового товариства. В 1939 -1941 pр. працює в Українському центральному комітеті в Кракові.

У 1945 р. був заарештований радянськими органами безпеки, а 25 червня 1946 р. засуджений на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Відбувши покарання, проживав у с. Брошнів Рожнятівського району Івано-Франківської області, разом зі своєю сестрою Ольгою, де й помер та похований.

о.Леон Федорович Куленій народився в Перегінську в 1895 р.Після закінчення школи навчався в Рогатинській гімназії. Працював продавцем в Перегінську, відвідував читальню «Просвіти».  о.Патрило запропонував Леонові вступати до Львівської богословської академії. Після закінчення навчання у 1939 р. священник Патрило здійснив обряд висвячення та монаший чин Леона Куленія.

Oтримав парафію в с.Чертіж (тепер Жидачівського району)В 1941 р. Леон викладав у Львівській духовній семінарії. В 1947 р. о. Леон Куленій відмовився переходити на православну віру і був заарештований і вивезений до Сибіру.

Могила о.Леона Куленія

Коли церква переходила на православну віру, люди забирали образи Матері Божої та Ісуса Христа і ховали в селі по хатах.

Коли священник заходив у село, то його зустрічала жінка. Священник ішов у простому одязі, а жінка дальше від священника несла у сумці все, що треба до Служби Божої. Це все робилося підпільно, аби кагебісти чи міліція не викрила.

17 вересня 1989 р. мешканці Перегінська і підпільні греко-католики їхали у Львів. Походом люди йшли до церкви св.Юра. Було багато церковних фан і синьо-жовтих прапорів. Виступав Любачівський і багато інших священнків. Було дуже багато людей з усіх західних областей. Під вечір їхали додому поїздом і висували синьо-жовті прапори у вікна, співали церковних і повстанських пісень. Всі були на піднесенні.

Представники_українського_духівництва. 1990р.
Арбат, 1988 р.

22 січня 1990 р. під час ланцюга єднання від Івано-Франківська до Львова, а далі – до Києва, жителі Перегінська їхали у с.Креховичі. Семко Олеся згадує, що їх розмістили майже від м.Долини до роздоріжжя у Креховичах. Всі люди були раді і духовно піднесені.

У 1990 р. на «горішньому» цвинтарі у Перегінську зробили капличку, прибрали її зі страхом, облаштували престол. Наступного дня приїхали підпільні греко-католицькі священники: о.Ярослав Лесів, о.Петро Дудчак і підпільні греко-католики з Перегінська. Всі люди йшли Великою вулицею, священники запрошували людей – дехто відмовлявся, але багато людей, які ходили у православні храми, пішли разом з нами, – згадує Олеся Семко. Священники сповідали між гробами, а потім відправили Службу Божу на цвинтарі. Хто відмовлявся приєднуватися, священник Ярослав Лесів говорив: «Беріть чемодани і їдьте у Московію».

Депутат Василь Дмитрович записував на магнітофонні касети проповідь о.Ярослава Лесіва. Священник Ярослав Лесів організував делегацію священників і вірних греко-католицької церкви в Москву домагатися, щоб відновили греко-католицьку церкву.

9 жовтня 1991 р. о. Ярослав Лесів загинув в автокатастрофі. Він повертався машиною з Києва, де зустрічався з Леонідом Кравчуком. Мова тоді йшла про пришвидшення процесу леґалізації УГКЦ та повернення церковних споруд громадам. У селі Павлівка на Івано-Франківщині за нез’ясованих обставин отець загинув у ДТП на 47-му році життя. Болехівська районна й Івано-Франківська обласна прокуратури справу швидко закрили. Рідні досі не вірять, що це був трагічний випадок.

Через деякий час підпільні греко-католики з фанами і з священниками прийшли в церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Священником був о.Ярослав Жовнірович, він перейшов на греко-католицьку віру з десятьма священниками 14 грудня 1989 р. Людей було багато. Священник спитав: «Хто за греко-католицьку віру?». Всі люди сказали: «Ми за греко-католицьку церкву.» У 1991 р. о.Ярослав Жовнірович став деканом у Рожнятові.

В церкві Різдва Пресвятої Богородиці були священники о.Петро Дудчак і о. Володимир Пітулей.

У 1990 р. почали будувати монастир і резиденцію. Будувати було важко, але всі дружно збирали гроші і допомагали на будівництві. В 1994 р. монастир висвятив єпископ Дмитерко, було багато монахинь.

отець Дутчак Петро – шлях до мрії стати священником

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ