До сорокових роковини самоспалення українського патріота Олекси Гірника… 

Олекса Гірник народився 28 березня 1912 року в Богородчанах. Ще юнаком був був активним членом “Пласту”, “Просвіти”, юнацтва ОУН. У 1933-1934 роках на території Богородчан існувала п’ятірка ОУН, керівником якої був Олекса Гірник. До цієї п’ятірки, крім Олекси належали: Михайло Мартинець, Атаманюк Петро, Юрій Йосипенко, Володимир Мартинець. Усі — з Богородчан.

Під час служби в польській армії за висловлювання проти польської влади і заклики до незалежності України був засуджений на 5 років ув’язнення. З них відсидів тільки два, бо з початком німецької окупації Польщі в 1939 р. втік. Повернувшись додому через короткий час був арештований вже радянськими органами безпеки і засуджений на 8 років. Причиною другого ув’язнення було те, що Олекса кинувся захищати поляків, яких пакували у товарні вагони для виселення. Покарання відбував у Норильську та Магадані.

На Україну О.Гірник повернувся аж у 1948 р., але не в рідне містечко, а до Калуша, де займався різним – від каменяра до бухгалтера.

Олекса Гірник із родиноюТяжко переймався становищем України. Особливо його бентежило посилення русифікації у повоєнні часи. Захоплювався творчістю Тараса Шевченка і Олеся Гончара, читав праці дисидентів Івана Дзюби і Валентина Мороза. 1972 року вийшов на пенсію.

Таємно від родини писав листівки, спрямовані проти російської окупації та русифікації України. Всього таких листівок підготував близько тисячі. У дворі Гірників стояла прибудова, яку Олекса зробив самостійно. На першому поверсі був курник та загорожа для свиней. На другий треба було лізти драбиною. Там він і писав всі листівки вручну, бо друкарські машинки всі були на обліку в КДБ. У сховку він залишив кілька листівок, які при обшуку не знайшли. Згодом їх виявила дружина.

 

 

У січні 1978 року, напередодні 60-ї річниці проголошення самостійності Української Народної Республіки, Олекса Гірник написав прощального листа дружині. Там були такі слова:

“Я ішов простою дорогою, тернистою. Не зблудив, не схибив. Мій протест – то сама правда, а не московська брехня від початку до кінця. Мій протест – то пережиття, тортури української нації. Мій протест – то прометеїзм, то бунт проти насилля і поневолення. Мій протест – то слова Шевченка, а я його тільки учень і виконавець”.

Також він повідомив, що збирається до Львова, хоча насправді виїхав на Київ, а звідти – до Канева, на могилу Кобзаря. З собою мав дві каністри з бензином і листівки. Близько 3-ї години ночі на 21 січня Олекса Гірник розкидав листівки на Тарасовій горі, а на видному місці залишив прощальний заклик:

“Протест проти російської окупації на Україні!
Протест проти русифікації українського народу!
Хай живе Самостійна Соборна Українська Держава!
(Радянська, та не російська).
Україна для українців!
З приводу 60-річчя проголошення самостійності України Центральною Радою 22 січня 1918 р. – 22 січня 1978 р.
На знак протесту спалився Гірник Олекса з Калуша.
Тільки в цей спосіб можна протестувати в Радянському Союзі!?”.

Чотири рази обійшов (залишилися сліди в снігу) навколо могили Тараса Шевченка. Спустився до схилу гори, звідкіля видно Дніпро. Розкидав близько тисячі заздалегідь виготовлених власноруч листівок.

Підійшов до самого краю гори. Облив себе бензином. Дістав ножа і запальничку. Натиснув на гачок запальнички – все тіло спалахнуло факелом.

Встиг зробити чотири кроки від схилу і вдарив себе ножем. Впав на спину.

Обгоріле тіло Олекси Гірника виявили тільки вранці. Міліціонери зібрали 970 листівок, але декілька з них заховали.

 

Коли тіло перенесли до лікарні, її охороняли вдень і вночі, поки не приїхала дружина Олекси Гірника Кароліна. Вона привезла із собою труну, щоб забрати чоловіка, але кадебісти суворо наказали вдома труну не відкривати.

Про те, що сталося, їй розповіли не одразу. Співробітники КДБ приїхали до помешкання Гірників у Калуші і одразу почали проводити обшуки і допити: з ким Олекса спілкувався, чи мав родичів у Києві чи Каневі. Потім рідним повідомили, що Гірник згорів в автомобільній катастрофі за нез’ясованих обставин.

Але правду знали канівські міліціонери, співробітники літературно-меморіального музею Тараса Шевченка та лікарі, які оглядали тіло. Вони змогли розповісти подробиці тільки у 1990-х роках.

Результат пошуку зображень за запитом "олекса гірник канів"

 

Вчинок Олекси Гірника здобув ушанування в сучасній Україні. Указом Президента “за проявлені громадянську мужність і самопожертву в ім’я незалежної України”, Олексі Гірнику посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.

В його честь названо вулиці в Богородчанах, Львові, Кривому Розі, Калуші, Смілі, Олешках, Первомайську.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ