В урочищі «Котелець» вівчарі з Перегінська пасли вівці. До них прийшли повстанці «Яструб» і «Сова» і сказали, щоб вони заготовили їду. Старший вівчар Данило Сліпий сказав повстанцям, щоб прийшли за кілька днів. Енкаведистам дав знати один повстанець, який був командиром боївки на псевдо «Тарас», що 14 липня до вівчарів прийдуть повстанці по їду.
Перед тим днем енкаведисти із Сенькіним вночі прийшли до колиби пастухів під горою Великий Канюсяк і говорили між собою, що вони засікли радіохвилі в районі гори Попаді. Енкаведисти зробили засідку між Великим Канюсяком і Грофою на рейштоці.
14 липня 1950 р. чотири повстанці сходили з полонини Плісце. Дудка Семен «Яструб» і Микола «Сова» перейшли місток на рейштоці і потрапили у засідку. Вони стріляли у ворогів з кулемета і автомата. Обидва загинули, а два інші повстанці, що прийшли пізніше, залишилися живі.
Вбитих повстанців енкаведисти стягли до складу, у лісорубів забрали коней, зачепили вбитих повстанців і так тягнули по землі пару кілометрів до вузькоколійки. Погрузили на возок і повезли в Осмолоду, а потім – на поїзд у вагон у Перегінськ. Родина впізнала Семена по вишитій сорочці.
Два тижні перед тим Дудка Семен і його товариш Микола з Долинського району були в Перегінську. Мати і сестра просили Семена здатися, але він сказав, що має гранату і здаватися не буде. Повстанець Микола полюбив сестру Дудки Семена Зосю. Вони мали одружуватися.
Коли вбитих повстанців привезли у Перегінськ, то старший лейтенант Сенькін закликав молодшу сестру Семена Павліну і каже до неї: «То твій брат вбитий лежить». Павліна сказала, що то не її брат.
Записав Семко Володимир.
Розказували Семко Михайло (1936 р.н.);
Глушко Леон (Лемко, 1929 р.н.);
Родина Дудки Семена.
