З 3 по 10 грудня 1948 р. в с.Топільське проходила велика облава (детальніше див. нижче), в результаті якої загинуло 15 підпільників, серед яких:
+ Володимир Лівий “Митар” – референт СБ Карпатского крайового проводу ОУН.
«Йордан», «Роман Орлів», «Суворов», «С-99/1», «V-777» народився 3 лютого 1919 р. в с.Болехівці Дрогобицького району Львівської обл.. Закінчив народну школу та гімназію. Член ОУН з 1937 р., в’язень польських тюрем (1939р.). Після початку Другої світової війни, перебував на еміграції з вересня 1939 по 1941 р.р. Пройшов вишкіл у школах розвідки на терені Німеччини. Повернув до України в травні 1941 р. Займав посади референта СБ Коломийського окружного проводу ОУН (1941-1942 р.р.), референта СБ Станіславського окружного проводу ОУН (кін. 1942-березень 1945 р.р.), референта СБ Карпатського крайового проводу ОУН (березень 1945-грудень 1948 р.р.).
+ Цимбаліста Дарія “Марта” – друкарки референтури СБ Карпатского крайового проводу ОУН.
Народилась 1923 р. у смт. Войнилів Калуського р-ну Івано-Франківської обл. Середню освіту здобувала в Калуші , пізніше в Станиславівській гімназії. В 1943 р. одружилась з Володимиром Лівим, від якого народила двох доньок Оксану і Марійку (Романну).
+ Самарик Ольга “Тетяна” – друкарки референтури СБ Калуського окружного проводу ОУН
Родом з села Золота Слобода Козівського р-н. Тернопільської обл. Членкиня ОУН. Була одружена із Богданом Яцківим -“Денисом” (в майбутньому референт СБ Карпатского крайового проводу ОУН). В 1940 р. в них народилась донька Оксана, а в 1946 син Богдан.
Житель с.Топільське Ярослав Бойчук вирішив вшанувати загиблого “Митаря” його дружину “Марту” і “Тетяну”. Цю ініціативу підтримали жителі села і власним коштом виготовили пам’ятний хрест, а місцева молодь допомогла його встановити і впорядкувати місце довкола.
І от цієї неділі відбулось освячення хреста. Після богослужіння в місцевому храмі, жителі Топільського і приїжджі гості процесійною колоною відправились до місця, де обірвалось життя трьох учасників підпілля.
о.Андрій Яремчук відправив панахиду за загиблими та освятив хрест, після чого закликав всіх присутніх не забувати і вшановувати загиблих у Визвольних змаганнях краян.
Із вступною частиною виступили місцеві дівчата Майданська Оксана і Музичин Діана
Зі словом до присутніх виступили голова районного братства УПА Роман Корінь, який поділився приємною звісткою, а саме присвоєнню п’ятьом ветеранам УПА з Перегінська і Петранки статусу учасників бойових дій, а також голова Вербівської сільської ради Василь Пацкун із словами подяки до місцевих жителів за таку ініціативу.
Опісля прозвучало кілька повстанських пісень у виконанні аматорського колективу Перегінського братства УПА під орудою Ярослава Люльчака.
А місцеві жителі виконали народну пісню “На горі стоїть хатина”
Під завершення, завідувач історико-меморіального музею Степана Бандери Степан Лесів виступив з невеликою історичною довідкою, про те як проходила облава.
Завершилось дійство традиційно – виконанням державного гімну.
Історична довідка
В ніч на 3 грудня до Топільського з всіх довколишніх міст прибула велика кількість ворожого війська. Всього більше 1 000 військових МГБ і оперпрацівників прибули на 30 вантажних автівках і пішки. Одна частина обступила довкола село, зробивши застави на близькій відстані одна від одної, де кожної ночі палились ватри, так що ніхто не міг повз них проскочити. Все ж частина підпільників на самому початку акції змогла прослизнути повз ворога і втекти з села. Інша частина ворожих військ тут же розпочала робити обшуки, які спочатку не дали жодних результатів. Біля 12-ї години один 70-ти літній чоловік в якого знайшли заготовлене м’ясо, масло та білизну під тиском показав місце де була криївка на території його господарства. На тому місці 60 більшовиків, роздягнені до сорочок, хоч був сніг і мороз шукали 4 години і все ж не знайшли її. Не добившись успіху більшовики пішли геть, залишивши тільки одного старшину і кількох бійців. Все ж за деякий час старшина вивідав у господаря точне місце знаходження бункера, в якому на той час переховувались і загинули 5 підпільників – керівник районної боївки СБ Куцій Антон “Козачок” (родом із Завадки), та його охоронці “Сокіл”, ”Грицько”, ”Цікавий” і Лукач Василь “Лоза” (родом з Петранки).
Першого ж дня в селі було арештовано кілька цивільних людей. Їх спочатку безрезультатно допитали, після чого відвезли в Перегінськ, а звідти в Станиславів. Тут більшовики розіграли хитру карту під назвою “бочка”. Дорогою між Красним і Росільною на авто з арештантами нападає нібито повстанських загін (легендована боївка МДБ, яка складалась з колишніх членів підпілля, що перейшли на ворожу сторону), який нібито вбиває більшовиків і визволяє полонених. Тут же над селянами відбувається допит, і “повстанці” їх звинувачують у тому, що вони пішли на співпрацю з більшовиками. Селяни в свою чергу починають виправдовуватись, думаючи що перед ними справжні повстанці і того не розуміючи розповідають про те, де і хто з підпільників переховується в селі. І тут знову нападають більшовики, які нібито відбивають селян у “повстанців” і забирають до району. Тут вже маючи певні хитрістю здобуті відомості, продовжують криваві допити і отримують точну інформацію про цілий ряд криївок, розміщених по всьому селі.
Після цього в Топільському одна за одною відкривають більш як 40 криївок.
5 грудня на одну з крайніх хат, яка належала Креховецькій Анні налетіло біля сотні більшовиків. За короткий час під ямою для картоплі вони віднайшли вхід до криївки, з якої витягнули три мертві тіла, а саме: Володимира Лівого “Митаря”, його дружини Цимбалістої Дарії “Марти” і дружини провідника “Дениса” Самарик Ольги “Тетяни”. В середині бункера були знайдені один автомат ППС, 4 пістолети, радіоприймач, друкарська машинка, десять гранат і багато документів, частину з яких підпільники перед смертю намагались спалити.
6 грудня в господарстві Лешко Настуні було викрито бункер, в якому переховувались брати Іван і Петро Феняки і Варварук Дмитро з Василем. Того ж дня в домі Юкіш Ганни, який згорів ще першого дня облави знайшли кілька тіл підпільників, які задихнулись під час пожежі. Зі слів старожилів, загиблими ймовірно були Мор Петро “Волиняк” із Топільського, “Ромко” із Сваричева і “Михась” із Слободи-Рівнянської.
