Як Гошівська Чудотворна ікона може охороняти людину протягом усього її життя

Оповідач Полич Євдокія Василівна

В одній родині протягом багатьох поколінь народжувались лише дівчата. І, коли народився хлопчик – Шутка Яків Михайлович, мама – Шутка Марія (Охтинчена) – «подає хлопчика у Гошів на фонд». Це означає, що родина продає майно, бики і на вилучені гроші наймає Служби Божі у Гошівському монастирі. Мама Марія благає у Матінки Божої Гошівської, щоб дитина вижила.

Коли хлопчикові було сім місяців, помирає батько. За сім років помирає мама. У 1914 році Яків іде на війну і повертається аж за сім років. Розказує, що коли був на війні, то його оминали ворожі кулі, йому і самому було дивно. Пізніше оженився з Юстиною. Недовго пробувши вдома, забирають на другу війну.Якова взяли в полон, де він чудом рятується. «Він був тяжко простужений,- каже оповідач, – із діда Якова витекла шалька крови з лівої легені, але він видужав».

У 75-річному віці Яків потрапляє у лікарню з діагнозом апендицит, під час операції виявляється, що це не апендицит, а великі два камені у нирках. Будучи цілим порізаним, радянські лікарі не дають ніяких гарантій, що пацієнт буде жити. Відходячи від наркозу, дідо падає з ліжка. Але і зараз Гошівська Божа Мати стає на охороні його життя.

Після цього Яків ще 10 років займається господарством: «тримає» корову, рубає дрова, живе повноцінним життям на подив усім. Він часто говорив: «Як жити, то жити, лише в Бога треба вірити». Дожив до 90 років і щасливо помер.

Це одне із багатьох чуд Гошівської чудотворної ікони Божої Матері. Ми з цієї розповіді бачимо, як може мама внести ті дві «лепти» за життя і здоров»я своєї дитини, а Мати Божа може охороняти ту дитину протягом усього її життя. Ми щиро віримо і дуже поважаємо Гошівську чудотворну ікону Божої Матері і вона відповідає людям взаємністю.

Василіанський «Монастирський літопис» подає таку історію походження Гошівської ікони. Її придбав у одного маляра у місті Олаві український шляхтич з Бережанщини Андрій Шугай, перебуваючи там у 1705 р. на службі. Ікона стала особливо дорогою для його родини, коли вона чудом уціліла в час пожежі у маєтку. Згодом три дочки Шугая, рятуючись від воєнного лихоліття, переховувалися в родині шляхтича Миколи Гошовського на Перемишлянщині (с. Дунаїв) і забрали зі собою родинну реліквію. В мирний час дівчата повернулися додому, а ікону забули. Коли її знайшов Микола Гошовський, замилувався нею і попросив Андрія Шугая подарувати йому її, на що той неохоче погодився. Незабаром сталося чудо – ікона заплакала. Митрополит Атанасій Шептицький зібрав під присягою свідчення очевидців чуда і проголосив її чудотворною. Будучи фундатором василіанського монастиря на Ясній Горі, Микола Гошовський подарував ікону отцям василіанам, і її урочисто було внесено до монастирського храму в Гошеві. Під час процесії донька Катерини Хоєцької оздоровилась від сліпоти, а згодом ченці записували численні чуда, яких тільки від 1737 р. до кінця XVIII ст. було 117.

Гошівська ікона чудом збереглася від пожежі в час Другої світової війни, натомість монастирські будівлі були знищені. Далі слід ікони губиться: ймовірно, вона потрапила в приватну колекцію.

З відродженням чернечого життя на Ясній Горі в Гошеві український іконописець монах студит Ювеналій Мокрицький у Римі відтворив копію Гошівської чудотворної ікони, яку освятив Папа Іван Павло II.

У липні 2001 р. з Івано-Франківська до Гошева була перенесена і встановлена на місце почитання інша копія, яка найбільше зберегла первісний вигляд чудотворної Гошівської ікони і датувалася реставраторами початком XX ст. Отець василіанин Марко Дирда зібрав з доступних джерел відомості про чуда і опублікував їх у книзі «Ясна Гора в Гошеві». Щороку в третю неділю травня відбувається молодіжна проща до Гошівської чудотворної ікони, яка збирає біля себе десятки тисяч людей.

Свято-Покровський жіночий монастир

Студійського Уставу