Оповідач Полич Євдокія Василівна
В одній родині протягом багатьох поколінь народжувались лише дівчата. І, коли народився хлопчик – Шутка Яків Михайлович, мама – Шутка Марія (Охтинчена) – «подає хлопчика у Гошів на фонд». Це означає, що родина продає майно, бики і на вилучені гроші наймає Служби Божі у Гошівському монастирі. Мама Марія благає у Матінки Божої Гошівської, щоб дитина вижила.
Коли хлопчикові було сім місяців, помирає батько. За сім років помирає мама. У 1914 році Яків іде на війну і повертається аж за сім років. Розказує, що коли був на війні, то його оминали ворожі кулі, йому і самому було дивно. Пізніше оженився з Юстиною. Недовго пробувши вдома, забирають на другу війну.Якова взяли в полон, де він чудом рятується. «Він був тяжко простужений,- каже оповідач, – із діда Якова витекла шалька крови з лівої легені, але він видужав».
У 75-річному віці Яків потрапляє у лікарню з діагнозом апендицит, під час операції виявляється, що це не апендицит, а великі два камені у нирках. Будучи цілим порізаним, радянські лікарі не дають ніяких гарантій, що пацієнт буде жити. Відходячи від наркозу, дідо падає з ліжка. Але і зараз Гошівська Божа Мати стає на охороні його життя.
Після цього Яків ще 10 років займається господарством: «тримає» корову, рубає дрова, живе повноцінним життям на подив усім. Він часто говорив: «Як жити, то жити, лише в Бога треба вірити». Дожив до 90 років і щасливо помер.
Це одне із багатьох чуд Гошівської чудотворної ікони Божої Матері. Ми з цієї розповіді бачимо, як може мама внести ті дві «лепти» за життя і здоров»я своєї дитини, а Мати Божа може охороняти ту дитину протягом усього її життя. Ми щиро віримо і дуже поважаємо Гошівську чудотворну ікону Божої Матері і вона відповідає людям взаємністю.
Василіанський «Монастирський літопис» подає таку історію походження Гошівської ікони. Її придбав у одного маляра у місті Олаві український шляхтич з Бережанщини Андрій Шугай, перебуваючи там у 1705 р. на службі. Ікона стала особливо дорогою для його родини, коли вона чудом уціліла в час пожежі у маєтку. Згодом три дочки Шугая, рятуючись від воєнного лихоліття, переховувалися в родині шляхтича Миколи Гошовського на Перемишлянщині (с. Дунаїв) і забрали зі собою родинну реліквію. В мирний час дівчата повернулися додому, а ікону забули. Коли її знайшов Микола Гошовський, замилувався нею і попросив Андрія Шугая подарувати йому її, на що той неохоче погодився. Незабаром сталося чудо – ікона заплакала. Митрополит Атанасій Шептицький зібрав під присягою свідчення очевидців чуда і проголосив її чудотворною. Будучи фундатором василіанського монастиря на Ясній Горі, Микола Гошовський подарував ікону отцям василіанам, і її урочисто було внесено до монастирського храму в Гошеві. Під час процесії донька Катерини Хоєцької оздоровилась від сліпоти, а згодом ченці записували численні чуда, яких тільки від 1737 р. до кінця XVIII ст. було 117.
Гошівська ікона чудом збереглася від пожежі в час Другої світової війни, натомість монастирські будівлі були знищені. Далі слід ікони губиться: ймовірно, вона потрапила в приватну колекцію.
З відродженням чернечого життя на Ясній Горі в Гошеві український іконописець монах студит Ювеналій Мокрицький у Римі відтворив копію Гошівської чудотворної ікони, яку освятив Папа Іван Павло II.
У липні 2001 р. з Івано-Франківська до Гошева була перенесена і встановлена на місце почитання інша копія, яка найбільше зберегла первісний вигляд чудотворної Гошівської ікони і датувалася реставраторами початком XX ст. Отець василіанин Марко Дирда зібрав з доступних джерел відомості про чуда і опублікував їх у книзі «Ясна Гора в Гошеві». Щороку в третю неділю травня відбувається молодіжна проща до Гошівської чудотворної ікони, яка збирає біля себе десятки тисяч людей.
You have made your stand extremely effectively!.
Best Essay writing
write my essay https://ordertermpaperonline.com