Жіночий монастир в Перегінську діє з 1853 року.

Монастир, 1930-ті р.р

В 1906 р. у селі Перегінське відбулася велика місія з участю митрополита Шептицького і дванадцять священників з навколишніх сіл. Коли проводжали митрополита були дванадцять священників і з кожного села процесія. На пам’ять про ту подію встановили і освятили дубовий хрест.

На 1935 р. настоятелькою монастиря була сестра Буран Христина, сестри – Буран Зіновія, Козак Семона, Печеню Митрофана.

Сестри вели захоронку і обслуговували хворих. Серед них були: сестра-настоятелька, сестра-вчителька, сестра-лікарка, сестра-господиня. Сестра-лікарка надавала медичну допомогу хворим, сестра-вчителька навчала дітей віком до 7 років, які щодня приходили до захорони. Вона навчала їх пісень, ставила з ними вистави на великі свята, готувала до першого причастя. Кожний день починався з молитви – діти оберталися до церкви, ставали на коліна і молилися. Після навчань діти отримували перше причастя – в монастирі діти ставали по двоє і йшли до церкви.

 

В Перегінську монастир служебниць Непорочної Діви Марії відвідувала сестра Йосафата Гордашевська. У 2001 р. під час візиту в Україну папи Івана Павла ІІ, він проголосив сестру Йосафату Гордашевську Блаженною.

Захоронку часом відвідував митрополит Андрей Шептицький. Він зустрічався з дітьми і благсловляв їх. Він відвідав захоронку в Перегінську в 1926 р.

Захоронка, 1943 р.

З приходом радянської влади у серпні 1944 р., захоронка перестала існувати, а її приміщення було передано для місцевого гарнізону радянського війська. Сестри перейшли жити до газди Долинчука Костянтина і продовжували допомагати хворим ліками та добрим словом.

Могила сестри Любові Жовківської на Заріцькому цвинтарі в Перегінську.

З 1944 по 1990 роки сестри перебували в підпіллю, а в 1994 р. відбулося освячення монастиря Різдва Пресвятої Богородиці Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії.

Будівництво монастиря, 1991-1994 р.р.Будівництво монастиря, 1991-1994 р.р.

Будівництво монастиря, 1991-1994 р.р.
Будівництво монастиря, 1991-1994 р.р.
Будівництво монастиря, 1991-1994 р.р.
Будівництво монастиря, 1991-1994 р.р.
Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії смт.Перегінська та о. П.Дудчак,1993 р.

На сьогоднішній день в монастирі служать  сестри Вікторія Мелько та Венедикта Ганас, а також Миколая Глаговська (1924 р.н.)

.

Сестри провадять катехизу для різних вікових груп дітей. За тиждень монастир відвідують до 250 дітей. 40 дітей, котрі відвідали Меджугор’є об’єднані у групу “Діти Марії”.

Сестри організовують літні табори, молитовні прощі та екскурсії до Зарваниці, Борислава, Глинян, Гошева, Унева, Львова та ін, відвідують хворих і потребуючих, котрих в селищі є дуже багато, опікуються сиротами. Щотижня моляться на вервиці в усіх наміреннях, несуть Боже слово для батьків і усіх бажаючих.

Хочеться більше сказати про сестру Вікторію. Вона родом з Дроговича. У монашому чині перебуває більше 20-ти років. Має педагогічну освіту, вивчала катехизацію. Служила в монастирях Львівської області, в Трускавці, навчала в школах Червонограда, працювала в сиротинці Тернопільської області с.Петриків. Свого часу доглядала хворого єпископа Софрона (Дмитерка). Сестра Вікторія піклуються про хворих і бідних, дбаючи про душу і тіло людини. Особливістю сестри Вікторії є  те, що навколо неї гуртується молодь, котра прислухається до її порад і настанов. Вона намагається відповідати  потребам нинішнього суспільства і сучасної людини, є відкритою  та служить там, де є найбільша потреба. Напевно, тому багато людей навернулися до Бога завдяки невтомній праці сестри Вікторії.

Наслідуючи Блаженну Йосафату Гордашевську, сестри Монастиря Різдва Пресвятої Богородиці Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії смт.Прегінська намагаються відповідати на потреби нинішнього суспільства і сучасної людини, бути відкритими та служити там, де найбільша потреба. Монастир у Перегінську є тим осередком любові та спокою, якого так не вистачає у сьогоднішньому жорстокому світі. Завдяки щирим молитвам сестер Вікторії та Венедикти наше селище оминають всі біди та незгоди.

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ