Богдан Кравців
“ЖИТТЯ В ОБОРОНІ. Він-бо, як оголений нерв, стояв на вітрах історії й реагував на кожну несправедливість, вчинену українському народові, на кожну загрозу, яка нависла над нашою колективною долею…” – саме так характеризували сучасники Богдана Кравціва – одного із засновників українського націоналістичного руху, діяча пласту, поета, редактора, перекладача.
Богдан Кравців народився 5 травня 1904 року в родині священика-просвітянина Миколи Кравціва. Лоп’янка була першою парафією о. Миколи, яку він очолював з 1903 по 1905 рр. Матір Олена з роду Богачевських була арештована в 1945 році і заслана більшовиками у Приамурський край, де й померла в 1956 році.
Богдан не захотів йти слідами батька і замість теологічної вступив в Академічну гімназію у Львові, а від 1923 року студіював на філософському факультеті Таємного Українського Університету, згодом в університеті Яна Казимира у Львові. У той час він був головою Української Студентської Громади та одним із основоположників організованого українського націоналістичного руху. Був членом літературної молодіжної групи «Листопад». 
Часто переслідувався і не раз був арештований польською владою за свою активну політичну діяльність.
В 1931 році його разом з 10 товаришами засуджено на три роки в’язниці.
У вересні 1934-го, невдовзі після першого ув’язнення, Б.Кравців одружився з Неонілою Головацькою, та вже за три тижні по одруженні тридцятирічного поета було запроторено до сумнозвісної Берези Картузької. І тільки після наполегливої інтервенції митрополита Андрея Шептицького Кравцева випускають з ув’язнення, і він повертається додому з важким захворюванням нирок, спричиненим тюремними катуваннями.
В 1935 році в нього народився син Гордій, якому судилось стати генерал-майором армії США, а в 1938 – донька Дзвенислава. Кравців був людиною родинною. Дуже любив свою дружину і дітей, та бачився з ними рідко, бо в нього була ще одна родина – Україна. Як згадувала його дружина – “він любив ту Україну, і боліла його кривда, яка Україні діялась, і саме почуття кривди виривало його з родини.“
У 1939 році знову ув’язнення. Та через вибух німецько-польської війни, виходить на волю 16 серпня.
Війна виштовхнула Богдана Кравціва на еміграцію.
В 1939 році він опиняється у Берліні. Спочатку, побоюючись примусової репатріації, дистанціювався від українського громадського життя, що закипіло в таборах для переміщених осіб. Жив в невеличкому північнобаварському селі, вів там своє господарство.
Вже за рік Кравців вийшов зі свого «підпілля» і влився в українське життя, став активним членом МУРу, починає редагувати газети українських остарбайтерів «Вісті», «Українець», «На шахті», щоденник «Голос». В 1945 році в нього народився другий син Юрій.
1949-го, коли був наймасовіший від’їзд українців із Німеччини до різних країн, родина Кравцевих рушила до США. Жили спершу в Філадельфії, а далі у Рутерфорді. Життя в новій країні спочатку було важке. Доводилось всюди підробляти, щоб прогодувати сім’ю. Справи покращились, коли в 1955 р. Кравців починає працювати в українській газеті «Свобода», де 18 років пропрацював замісником головного редактора. Був він також членом редколегії «Енциклопедії українознавства» під редакцією Кубійовича.
Під час перебування в США Кравців постійно слідкував за тим, що діється в Радянській Україні. Богдан Кравців постійно перебував на передовій в ідеологічному двобої з комунізмом і був одним із перших, хто розповів світові про Шістдесятників, за що постійно піддавався жорсткій критиці від Москви.
В 1975 році Кравців переносить важку операцію на шлунок, після якої короткочасно йде на поправлення. Проте, недуга швидко відновилася і закінчилася смертю.
21-го листопада 1975 р. Богдан Кравців помер в Рутерфорді, неподалік від Нью-Йорка. Похований на українському цвинтарі Бравнд Брук в Нью Джерсі.
Після себе Б.Кравців залишив велику кількість віршів, збірок, статтей.
Невдовзі після похорону було створено невеликий фонд, для пожертв на видання літературної і наукової спадщина покійного, а Дирекція Гарвардського Українського Наукового Інституту встановила річну нагороду в стипендію імені Богдана Кравціва.
Богдан Кравців і Пласт
Значна частина життя Богдана Кравціва тісно пов”язана з українською скаутською організацією – Пласт, в розвиток якої він зробив чималий внесок. Послуговувався псевдами “Самітній Олень”, “Галайда“, “Поет диких скель”, “Граф на Кичерці”.
Познайомився з пластовим рухом і вступив в його ряди Кравців ще під час навчання в Академічній гімназії у Львові. Спочатку став членом 1 полку ім. Петра Сагайдачного (гурток “Вуж”), а після — 7 полку ім. Князя Льва. Був прокуратором 7 полку. Член Верховної Пластової Команди (командант УУСП). Здобув ступінь пластуна скоба.
В 1922 році Б.Кравців став одним із основоположників куреня “Лісові Чорти”, з яким в наступні роки пройшов не одну сотню кілометрів і підкорив не один десяток карпатських вершин.
Будучи талановитим журналістом і редактором, Богдан Кравців уже в дев’ятнадцятирічному віці стає головним і відповідальним редактором часопису Українського Пласту „Молоде життя”. Цю посаду він займав з 1923 p. аж до заборони пласту польською владою в 1927 р. Тут періодично друкувались і його вірші, написані під час пластових мандрівок.
В 1926 р. допомагав організувати перший пластовий табір на Соколі, що біля села Гриньків.
На еміграції зв’язок із пластом не розірвався. В 1947-1948 рр. він був головним редактором журналу для пластової молоді „На сліді”, який видавався в Авґсбурізі, Німеччині.
Під час перебування в Америці, Кравців два роки – від 1953 до 1954 року був співредактором “Пластової Ватри”, а пізніше з 1954 до 1957-го року редактором відновленого пластового журналу “Молоде життя”. В тому часі, перебував в Головній Пластовій Булаві, найвищому виконавчому органі світового пластового об’єднання, був референтом видань.
На Третьому Крайовому З’їзді в Америці у вересні 1955 року його вибрали Головою Крайової Пластової Старшини. В 1960 році став Головою Крайової Пластової Ради в Америці. Накінець, у Головній Пластовій Булаві прийняв пост Головного Булавного Пластунів, який держав чотири роки, від 1958 до 1961-го року.
Пластовий сеньйор. Відзначений найвищими пластовими відзнаками – св. Юрія в золоті та Відзначенням Вічного Вогню у золоті.
Так Богдан Кравців став з пластового поета одним з пластових політичних ідеологів.
Богдан Кравців – громадський і політичний діяч
Богдан Кравців своїм темпераментом і натурою був скромною і стриманою людиною. Та епоха в якій він жив була для українців часом великих змін і вимагала від них набагато більшої посвяти ніж можливо. Кравців робив багато неспівмірних з його характером речей.
Саме ця його особливість допомогла зайняти високий і важливий щабель в підпільній Українській військовій організації (УВО) – очолити референтуру пропаганди крайової команди УВО.
В роках 1927-29 Б.Кравців стає головою Союзу Української Націоналістичної Молоді, в тому також часі він є головою Української Студентської Громади у Львові.
В 1928 р. Кравців разом із товаришами з УВО організував демонстративне святкування десятої річниці Листопадового чину. В цей день по Львові, а саме на залізничному вокзалі, Львівському університеті і Високому Замку було повивішувано українські прапори. Також національний стяг було вивішено ввечері на соборі св.Юра, де проходила панахида за полеглими вояками при великому здвизі української громадськості. Після панахиди влаштовано похід вулицями Львова, який розігнала поліційна кіннота. Також сутички відбулись із польськими студентами, які взяли в облогу Академічний Дім. Після цього Кравціва вперше арештовують.
Богдан Кравців був співучасником Першої Конференції Українських Націоналістів в Берліні в 1927 році та співтворцем Організації Українських Націоналістів.
З лютого по листопад 1929 його призначено першим крайовим провідником ОУН на західно-українських землях (ЗУЗ), пізніше — провідником ОУН у Львові (1929—1930), заступником політичного референта Крайової Екзекутиви ОУН на ЗУЗ.
21 листопада 1929 р. у Львові відбулось велике віче проти репресій українського студентства на окупованих радянською владою землях. На вічу виступав з промовою Кравців, після чого студентський хід рушив під радянське посольство, де відбулись сутички з польською поліцією. Серед арештованих був і Кравців, після чого отримав 4 місяці в’язниці.
В серпні 1930 року Кравціва арештують знову. Його включають до процесу бойовиків УВО та ОУН, що в липні того ж року виконали напад на поштовий транспорт біля Бібрки. В результаті суд виніс вирок – 3 роки ув’язнення.
Богдан Кравців – поет
Як поет дебютував 1922 році віршем у місячнику “Український пласт”. З цього часу періодично в різних виданнях друкувались його окремі твори. А в 1929 році Кравців опублікував свою першу збірку віршів “Дорога”, в якій помістив свої переживання від юнацьких мандрівок. Схожу тематику, тільки з більшою кількістю творів на релігійний темат мала і його наступна збірка видана в 1930 році – “Промені”.
Під час ув’язнення Кравців написав свою наступну збірку арештантської лірики “Сонети і строфи”. Основною її темою було перебування у тюрмі, де герой повинен витерпіти фізичні й моральні. В 1933 році вірші були опубліковані в книжці, а наступного року Товариство письменників і журналістів відзначило це видання своєю літературною премією.
В 1938 році у Львові світ побачила збірка есеїв „Дон Кіхот в Альказарі”, яку автор присвятив своєму синові Гордієві та його ровесникам. А в 1940 році опублікував збірку поезій “Остання осінь”.
Збірка “Під чужими зорями” (1941 рік), була першою, написаною на еміграції, і поезія в ній передає час великих змін у житті автора. Пізніше вийшли і наступні збірки поезій, такі як “Кораблі” (1948 р.), “Зимозелень” (1951р.), “Обірвані струни” (1955 р.) – присвячені творчості репресованих українських поетів і вінок сонетів “Дзвенислава” (1962 р.), як весільний дарунок дочці.
За рік до смерті письменника з нагоди його сімдесятиріччя, виходять його останні збірки “Глосарій”, “Квітоліт” та “Cтанси”.
Посмертно, в 1978, 1980 та 1994 рр. за редакцією Богдана Бойчука були опубліковані 3 томи (із запланованих 4) “Зібраних творів” Богдана Кравціва.
[…] Богдан Кравців […]