28 грудня 1907р. – народився Іван Гриньох, український релігійний і політичний діяч, націоналіст, священик УГКЦ. (псевд.: Всеволод, Герасимівський, Данилів, І. М. Настасин, І. В. Діброва, І. М. Коваленко).
Був душпастирем відомого легіону “Нахтігаль”, одним з ініціаторів створення Української головної визвольної ради (УГВР).1943–44 як чл. референтури зовн. зв’язків Центр. Проводу ОУН вів переговори з польським підпіллям, румунами й угорцями, домігся перемир’я між угорською армією та УПА. Від 1944 – засновник, віце-президент УГВР; як уповноважений для контактів із нацистами про стан політв’язнів домігся звільнення С. Бандери, Я. Стецька, А. Мельника. Автор проектів «Універсал УГВР» і «Присяга вояка УПА» .
Віце-президенти УГВР Василь Мудрий і о.д-р Іван Гриньох
Іван Гриньох з повстанцями
Іван Гриньох (спереду в середині) в дорозі до Другої старшинської школи УПА («Олені»)
Емігрувавши, очолював Закордонне представництво УГВР (1946– 83), Українське товариство закордонних студій у Мюнхені (1956–90). Генеральний вікарій єпархії у Західній Німеччині. 1946–48 – професор Української католицької семінарії у м. Єленя Ґура (Польща), 1948–50 – у Кулемборзі (Нідерланди); також професор УВУ в Мюнхені, від 1963 – новоствореного Українського католицького університету у Римі, співробітник і дорадник Йосифа Сліпого. Від 1969 – голова Українського богословського наукового товариства. Признач. 1978 до Консисторії Львів. архієпархії, від 1982 – патріарший митрат-архімандрит. Поборник помісності і сх. орієнтації УГКЦ, зокрема Києво-Галиц. патріархату; автор нарисів «Дектрет про східні церкви – омана чи обман?» та «Православ’я і католицтво».
1992 відвідав Україну при перепохованні Йосифа Сліпого.
Працював головою Товариства закордонних студій, яке видавало газети “Сучасна Україна”, “Українська Літературна газета” та журнал “Сучасність”.
Отець доктор Іван Гриньох помер 14 вересня 1994 р. у Мюнхені на 87 році життя.
