Ярослав Косарчин «Байрак» (1919-13.12.1951 р.р.)- в. о. Крайового провідника ОУН Карпатського краю

Народився Ярослав Косарчин у м. Бучач (Нагірянка) у 1919 році. В 1939 році закінчив місцеву гімназію та поїхав у Львів вивчати ветеринарію. Цього ж року вступив в ОУН.

Працював у студентських об’єднаннях. У 1940-1942 рр. очолював студентську реферантуру ОУН у Львові. Після вбивства поляками професора Ластавецького, організовує військову охорону професорів-українців.

У квітні 1944 року разом із 35 студентами зі Львова вступає в старшинську школу “Олені” в селі Липа Долинського району.

У липні 1944 року закінчує старшинську школу і призначається інструктором-командиром чоти “Олені-2”, одержує ступінь хорунжого.

У вересні 1944 р. Генеральний Штаб УПА призначив його ад’ютантом командира Дрогобицької військової округи – 5.

Навесні 1945 року призначений командиром військової округи “Магура”. У 1946 бере активну участь у військових рейдах у Словаччину і Закерзоння.

Звіти “Байрака” за 1946 рік

У серпні 1947 року нагороджений Українською Головною Визвольною радою Срібним хрестом бойової заслуги ІІ ступеня і одержав звання сотник.

19-21 червня 1948 року відділ під командуванням “Байрака” вступив у бій із польськими та чеськими більшовиками.

У 1949 році наказом Військового Секретаріату УГВР Косарчину було присвоєно звання майора. У зв’язку з припиненням бойових дій переведений в організаційну сітку, призначений виконуючим обов’язки Крайового провідника ОУН Карпатського краю.

Його призначив П. Федун-“Полтава” тимчасово виконуючим обов’язки, пишучи про деталі у листі до романа Кравчука-“Петра”: “З-поміж усіх членів ширшого к[райового]п[роводу]вінєдинийціобов’язкиможевиконувати.Його характеристика Вам відома з раніших даних. В орг[анізаційній] роботі він значно виробився. Я клясифікую його як к[райового] п[ровідника] середньої кляси. Вважаю, що з роботою буде справлятися. Зустріч з кимось із ще інших зверх[ників] була б д[уже] побажана”.

Працюючи ще провідником Дрогобицького окружного проводу ОУН,  Косарчин-“Байрак” звертався із побажанням перейти на працю у східну Україну, однак П. Федун не хотів втрачати фахові кадри, про що писав: “Він – того округу провідний член, що в разі потреби міг би очолити край”.Утому ж листі “Полтава” зазначав, що це питання остаточно не вирішене, оскільки на той час ще не було відомо, наскільки “Байрак” буде потрібний у крайовому проводі. Працівник крайового осередку пропаганди та референт пропаганди Дрогобицького окружного проводу ОУН Ярослав Богдан на слідстві подавав опис ярослава Косарчина: “Високого зросту, худорлявий, темний блондин, волосся зачісує назад, лице сухе”. В. Чижевський давав такий опис: “Пор. Козак високого росту, кріпкої будови. Бльондин, носить вуса, добрий вояк. Здібний організатор. Перебуває все при відділах”.

На посаді крайового провідника ОУН Я. Косарчин працював всьо-го кілька місяців, оскільки загинув 13 грудня 1951 р. у с. Сваричів Рожнятівського р-ну.

П’ятеро вояків, серед яких і «Байрак», до Сваричева прибули темної ночі з 12 на 13 грудня 1951-го. На околиці села їх зустріли референт районного проводу Рожнятівщини «Нестор» з охоронцем і станичний села Василь Гулянич – псевдо «Горбок». «Нестор» мав у Сваричеві окрему криївку, про яку під хатою кривої Ковальки ніхто не знав. Туди «Горбок» і привів повстанців з «Байраком». Та вже через три години повстанську криївку оточили енкаведисти, що прибули на авто з сусіднього Брошнева. Обступили подвійним кільцем центр Сваричева і запропонували повстанцям скласти зброю. Та вояки спалили всі підпільні документи і з вигуками «Слава Україні!» підірвали себе гранатами….

Тіла загиблих забрали до Рожнятова. Місце поховання невідоме.

Символічна могила Ярослава Косарчина на меморіалі Українських січових стрільців та УГА на Нагірянському цвинтарі