В 1938 році в складі тодішньої Чехо-Словаччини українське населення Закарпаття добилося від уряду отримання автономної республіки під назвою Карпатська Україна. Для захисту автономної незалежності і боротьби з угорськими та польськими військовими формуваннями на її території було створено — Організацію Оборони “Карпатська Січ”.
Крім місцевого населення до Карпатської Січі вступали за завданням ОУН і жителі Галичини, маючи надію, що здобуття незалежності Карпатською Україною буде тільки початком відновлення державності українського народу.
Галицькі юнаки щоб потрапити на Закарпаття таємно перетинали кордон, який тоді пролягав через гірські хребти. Декому це вдавалось, а декому – ні.
Одну таку групу добровольців з Перегінська, бажаючих поповнити ряди Карпатської Січі все ж затримали.
3.02.1939 року перед окружним судом у Стрию відбувся суд над Маріяном Кравчуком, Левом Сорочаком, Петром Глушком, Володимиром Патрієм, Іваном Діденком, Яковом Максимцем, та Василем Сливинським. Всі були уродженцями Перегінська, крім Сливинського, який походив з Підністрян. Їх всіх звинувачували в тому, що 10.11.1938 р. вони перейшли біля Осмолоди польський кордон. Чехословацька прикордонна сторожа задержала їх та передала польській владі. Захисники підсудних – д-р Гарасимів, д-р Калуський, д-р Домбчевський і д-р Зандель – домоглись перенесення суду.
Володимир Патрій
Але вже через місяць 9.03.1939 р. окружний суд все ж засудив кожного на рік в’язниці та припинення громадянських прав на 5 років. Підставою для проголошення вироку було те, що вони перейшли нелегально кордон Карпатської України, щоб вступити до “Карпатської Січі” та порушили девізові приписи, маючи при собі гроші (від 35 сотиків до 5 золотих).
