Восени 1947 р. сотні УПА були вже розформовані на боївки і повстанці переховувалися, як могли. Шутка Павло Антонович «Бистрий» (сотня «Журавля») прийшов до рідної хати в село Перегінськ місцевість Слобідка, зробив криївку і переховувався. Вночі через горище заходив до кімнати, а вдень був у криївці. Через деякий час батьки порадили синові, щоб пішов «замендувався», бо інші хлопці так зробили і москалі їх вже не чіпають. Павло «замендувався» і жив разом з батьками. У нього була дівчина, з якою він зустрічався і за два тижні вони одружилися. Прожили вони разом півтора тижні.
У Слобідці переховувався в своїй рідній хаті товариш Павла – Дроцюк Володимир Леонович «Тятива», він облаштував криївку під курятником і там переховувався. Павло, коли «замендувався», три рази приходив до Володимира і просив, щоб він також так зробив, що йому нічого не буде. Але Володимир не хотів.
10 жовтня 1947 р. під вечір переодягнені енкаведисти вийшли з гарнізону і пішли в Слобідку до хати Шутки Павла. Біля хати на линві по цілому подвір’ї бігав собака і вони не могли пройти. Застреливши собаку, вони пішли до хати і забрали Павла. Енкаведисти привели його до Дроцюка Володимира. Вони сказали мамі Володимира Настуні, щоб покликала свого сина, бо вони прийшли здалека і їм треба поговорити. Володимир вийшов з криївки і його зразу схопили і почали мучити, позривавши всі нігті на ногах. Маму з п’ятьма дітьми закрили у хаті і підпалили, але вони зуміли втекти через мале віконце з іншого боку хати на город до сусідів. Дроцюка Володимира «Тятиву» розстріляли біля хати.
Шутку Павла «Бистрого» стали мучити: наскрізь пробили ножем долоні рук, порізали ноги вгорі, а внизу ноги пробили ножами. Потім кинули у палаючу хату. Коли москалі пішли, сусід Стас витягнув з вогню вже мертвого Павла. Собаку на ланцюгу уже ніхто не міг відчепити і вона згоріла. Мама Павла за вісім місяців померла.
Записав Семко Володимир.
Розказували: Дроцюк Ольга (1937 р.н.),
Трембіцька Юлія (Шутка, 1934 р.н.),
Ганцюк Іван Васильович (1936 р.н.).
