15 жовтня 1944р. на південь від г.Яворина біля с.Липа Долинського р-ну Івано-Франківської обл. старшинська школа УПА “Олені” потрапила у засідку погранвійськ НКВД.

Старшинська школа Української повстанської армії «Олені» — третя старшинська школа УПА, організована в Карпатах на початку весни 1944 р.

До кінця 1943 дала два випуски кандидатів на старшин. Зимою 1943-44 передислокувалась в ліси Сколівщини. Кандидати набрались із сотень УПА, з теренової мережі ОУН, через військові округи.

gg

Журнал Оленів      6.06.1944р.

У лютому 1944 засновано старшинську школу «Олені» в Карпатах, яка дала два випуски (було 2 сотні курсантів по 150 чол): «Олені-1» (березень-липень) та «Олені-2» (липень-жовтень 1944).

001 002

Надзвичайний звіт у справі прохарчування, взуття і убезпечення.                          Постій 30.05.1944р.                             Пор. Поль           в.о.К-р

У лісі біля с.Липа з липня 1944 почала діяти школа «Олені» з другим випуском (липень-жовтень). У зв’язку з наближенням фронту перебрались — біля гори Болт, пізніше біля сіл Рожанка Виж. i Рожанка Нижня Сколівського району Дрогобицької області взимівники.

Інструктор школи Дмитро Вітовський-«Зміюка» розповідав:

Військовий вишкіл готував сотенних, курінних та інших командирів для УПА. Всього на вишколі було 218 осіб. Перший вишкіл було випущено в липні 1944, коли було випущено 196 осіб, інші вишкіл через відставання не завершили.
rlnkpl8dkk0

21.09.1944 року. Старшинська школа в Карпатах21 вересня 1944 року присягу випускників приймав віце-президент УГВР о. Іван Гриньох.

%d0%ba%d0%be%d0%bc%d0%b0%d0%bd%d0%b4%d0%bd%d0%b8%d0%b9-%d1%81%d0%ba%d0%bb%d0%b0%d0%b4-%d1%81%d1%82%d0%b0%d1%80%d1%88%d0%b8%d0%bd%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%be%d1%97-%d1%88%d0%ba%d0%be%d0%bb%d0%b8-%d0%be

Командний склад старшинської школи Олені під час присяги

%d1%96%d0%b2%d0%b0%d0%bd-%d0%b3%d1%80%d0%b8%d0%bd%d1%8c%d0%be%d1%85-%d0%b2%d1%96%d1%82%d0%b0%d1%94-%d0%b2%d0%b8%d0%bf%d1%83%d1%81%d0%ba%d0%bd%d0%b8%d0%ba%d1%96%d0%b2

о. д-р Іван Гриньох – другий віцепрезидент УГВР вітає випускників

gmtn42i5tzy7wksqsn252g

На початку жовтня в зв’язку з проривом Червоної армії перейшли фронт (разом з сотнями «Рена», «Різуна»), пізніше вернулись до старого постою під Болтом.

Напередодні, 13 жовтня, зі школи дезертирував інструктор зброєзнавства, осетин Костянтин Караєв-“Кацо”. Він навів на місце перебування “Оленів” облаву 14-го прикордонного загону НКВД (три комендатури і взвод автоматників загальною чисельністю 480 осіб).

У бою в зворі (ярі) потоку Глибокий загинули командир школи Федір Польовий-“Поль”,

%d0%bf%d0%be%d0%bb%d1%8c%d0%be%d0%b2%d0%b8%d0%b9_%d1%84%d0%b5%d0%b4%d1%96%d1%80

його ад’ютант “Ткачук”, капелан Роман Хомин-“Рафаїл”,

image-1

бунчужний, “Ждан”, секретарка і зв’язкова Марія Чорна-“Дзвінка”, старший булавний “Хміль” та 12 курсантів; ще п’ятеро повстанців потрапили до рук ворога. Тіла полеглих після впізнання ворог залишив у зворі, де їх і поховано у спільній могилі.

Після загибелі керівника перша сотня школи “Олені” (к-р “Щит”) перебазувалася на схід, у лісисті гори над річкою Ілемкою, південніше сіл Нягрин і Ілемня (межа Долинського і Рожнятівського р-нів Івано-Франківської обл.), де курсанти закінчили складати іспити під керівництвом заступника “Поля” – Остапа Линди-“Яреми”. Саме ним як командиром старшинської школи “Олені” 26 жовтня 1944 були підписані посвідки 85 абсольвентів (випускників).

Друга сотня “Оленів” (к-р Михайло Гальо-“Коник”) разом із кількома інструкторами після загибелі “Поля” перебазувалася в околиці с.Бряза (тепер с.Козаківка Болехівської міськради Івано-Франківської обл.). Тут під керівництвом начальника вишкільного відділу крайового військового штабу УПА-Захід Василя Брилевського-“Борового” 22 жовтня було закінчено навчання 70 абсольвентів із цієї сотні.

Всі випускники отримали призначення у воєнні округи УПА-Захід; ті, хто походив з Волині, повернулися до УПА-Північ.

Посмертно “Поль” підвищений до ступеня майора УПА, “Ткачук” – до поручника, “Рафаїл” – поручника-капелана (наказ ГВШ УПА ч.10/44).

Командував школою «Олені» поручник Фрасуляк Степан («Хмель»), а після його призначення 15 травня 1944 начальником військового штабу ВО-4 «Говерла» — Федір Польовий («Поль»).

При командуванні поручника Федора Польового («Поль»):

ад’ютанти — спершу хор. «Зміюка» (Дмитро Вітовський), від серпня 1944 — хор. Ткачук, к-р розвідки і зв’язку — «Ждан», політвиховник — «Руслан» (курсант), жандармерія (2 роя) — «Вуйко», сотенні — хор. «Щит», хор. «Коник», лікарі: курінний i 2-ї сотні — «Максимович», 1-ї — «Кум».

Інструкторський склад:

сот. «Береза», сот. «Ярема» — загальна («польова») служба,

партизанська тактика, топографія і зв’язок — пор. «Степовий»,

зброярство — пор. «Кацо»,

піонірка (інж. справа) — пор. «Крутий»,

внутр. служба, стріляння, муштра, тощо — сотенні,

санітарна справа — лікарі.

У 1990-х цвинтар, де поховані викладачі й курсанти школи “Олені”, на якому в повоєнні роки ховали також інших повстанців, впорядковано; збудовано каплицю.

%d0%bf%d0%be%d0%b2%d1%81%d1%82%d0%b0%d0%bd%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b8%d0%b9-%d1%86%d0%b2%d0%b8%d0%bd%d1%82%d0%b0%d1%80-%d0%b4%d0%b5-%d0%bf%d0%be%d1%85%d0%be%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d1%96-%d0%b2%d0%b8%d0%ba

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ