«ЯРЕМА» й «КОЗАК»

14484994_1463263497034054_1831601229220986410_n

«Дня 24.ХІ.1944 пор. Ярема і хор. Козак в часі переходу з охоронною чотою з с.Красне попали на большевицьку засідку. В бою впали оба старшини.»

(Із «Звідомлення з перебігу бойових дій відділів УПА в днях від 24.ХІ. до 14.ХІІ.1944»)

%d0%bd%d0%be%d0%b2%d1%8b%d0%b9-%d1%80%d0%b8%d1%81%d1%83%d0%bd%d0%be%d0%ba-11

Остап Линда народився у с. Наконечне Перше Львівської області 17 березня 1913 (за іншою версією – 1912) р. у родині Степана та Розалії Линди.

Після закінчення народної школи Остап продовжив навчання в українській гімназії УПТ “Рідна школа” у Яворові. Брав активну участь у діяльності «Пласту», а після його розв’язання польською владою у 1930 р. – «Лугу» та «Соколів».  В часі навчання був симпатиком Української Військової Організації (УВО), а згодом став членом Організації Українських Націоналістів(ОУН).

Протягом 1930-1938 рр. кількаразово арештовувався та ув’язнювався на різні терміни польськими каральними органами за націоналістичну діяльність. Під час служби у Війську Польському отримав підстаршинський ступінь. З 1936 р. О. Линда –  член проводу Яворівського повіту ОУН, водночас, легально працює у Яворові в повітовому союзі кооператив.

27–28 січня 1939 р. О. Линда засуджений окружним судом у Перемишлі до 5 років ув’язнення за поширення листівок та за приналежність до ОУН. Ув’язнення відбував у тюрмі в Бялостоці аж до вересня 1939 р., коли був визволений «першими совітами».

Восени 1940 р. пройшов старшинський вишкіл ОУН в с. Турковичі на Грубешівщині (тепер – Люблінське воєводство, Польща).

Навесні 1941 р. вступає до батальйону «Нахтіґаль» Дружин українських націоналістів (ДУН), командир чоти. Після розформування батальйонів ДУН – «Нахтіґалю» і «Ролянду» та утворення на їх основі “201-го шуцманшафтбатальйону»  О. Линда й надалі залишався командиром чоти, і до грудня 1942 р. перебував у Білорусі.

В січні 1943 р., після розформування німцями цього відділу, переходить у підпілля. З утворенням перших відділів Української Народної Самооборони (УНС), Остапа Линду-«Ярему»  при кінці липня 1943 р. було призначено командиром УНС Львівської області ОУН. В січні 1944 р. на її базі утворено 2 Воєнну округу (ВО) «Буг»  УПА-Захід, а її першим командиром стає Остап Линда-«Ярема».

В кінці травня 1944 р. «Ярема»  був переведений на посаду заступника командира у Старшинську школу УПА «Олені»  (ком. Федір Польовий-«Поль») в Карпатах, на межі Долинщини і Сколівщини, де він, водночас, був і викладачем тактики.

Після загибелі «Поля” 15 жовтня 1944 р. О. Линда-«Ярема»  перебрав на себе керівництво першою сотнею (к-р «Щит»), при якій він на той час перебував і перебазував її на схід, в лісисті гори над річкою Ілемкою.

“На Магасовім Верху мав я нагоду пізнати поручника «Ярему». Поручник «Ярема» був мужчина по тридцятці, пікнічної будови тіла, дуже товариський і веселий. У розмові запалювався» – згадує про нього в тому часі «Хмель» – Степан Фрасуляк.

Частина командного та інструкторського складу СШ «Олені», з метою налагодження зв’язків до вищого командування УПА та з’ясування подальшої праці школи, на чолі з «Яремою» вирушила до Чорного лісу, в околиці  Станиславова, де на той час перебував штаб ВО 4 «Говерля»…

О. Линда-«Ярема» та керівник  IV відділу  Військового штабу (ВШ) ВО 4 «Говерля» Іван Кобилинець-«Козак” поверталися з Чорного лісу в Калущину  разом із сотнею «Олега»- Михайла Оленюка» (з Групи «Чорний Ліс»). В короткому часі постою в с. Красне (тепер Рожнятівського р-ну Івано-Франківської обл.) розвідка повідомила про загрозу облави. Уникаючи бою в селі (щоб не наражати на небезпеку жителів), сотня перейшла у недалекий ліс.  Останньою відходила охоронна чота, при якій і перебували командири…

Наказом Головного військового штабу(ГВШ) УПА ч. 2/45 від 27 квітня 1945 р., відповідно до рішення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) від 22 квітня 1945 року поручника «Ярему” підвищено до ступеня майора УПА з датою старшинства 24.11.1944 р. (посмертно).

%d0%bd%d0%be%d0%b2%d1%8b%d0%b9-%d1%80%d0%b8%d1%81%d1%83%d0%bd%d0%be%d0%ba-1214520386_1781239045491011_6696573770280454411_n

Іван Кобилинець народився 12(?) липня 1912 (за іншими даними – 1909) року в родині Степана та Ганни Кобилинців у селі Бряза (тепер с. Козаківка) на Долинщині.

Під час навчання у Стрийській гімназії був активним членом «Пласту», згодом вступив до ОУН. В 1930-х рр. перебував на службі у Війську Польському, де здобув підстаршинський ступінь. Повернувшись із війська, та не маючи змоги легально влаштуватися на роботу в школі, заробляв на прожиття приватними уроками у Моршині.

З початком німецько-польської війни, у вересні 1939 року, Іван Кобилинець був мобілізований до ВП. В одному з боїв  відділ Кобилинця був розбитий. Іван зумів уникнути полону і згодом повернувся в рідну Брязу.

За «перших совітів» І. Кобилинець отримує посаду директора школи у с. Брязі.

Перебіг життя в 1941-1942 рр. достеменно невідомий; можливо, в 1941-му перебував в одному з леґіонів ДУН.

У 1942-1943 рр. працює директором школи в сусідньому з Брязою селі Поляниці та одночасно організовує тут військовий вишкіл для молоді.

Навесні 1943 р., з початком формування відділів УНС в Карпатах, переходить у підпілля. В 1943-1944 рр. – організаційно-мобілізаційний референт Калуської округи ОУН; від березня 1944-го – командир усіх бойових частин на терені Калуської округи ОУН. Протягом весни-літа 1944 р. – командир Калуського куреня «Промінь», воює проти німецьких та мадярських частин. У серпні того ж року призначений начальником IV відділу ВШ ВО 4 «Говерля».

Хорунжий УПА з дня 1.10.1944 р. Підвищений до звання поручника з днем 24.11.1944 р. (посмертно).

Як і Остап Линда, був зятем о. Андрія Михаліки – одружений на його молодшій дочці Оксані, з якою мав сина Зиновія.

Вічна слава героям, полеглим у боротьбі за волю і незалежність України!

 

1 коментар

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ