В селі Перегінську жила сім»я: Мельникович Микола Павлович і Мельникович (Семко) Юстина Федорівна і шестеро синів: Леон, Зіновій, Федір, Кость, Володимир, Дмитро. Вся родина так чи інакше була пов»язана з УПА. Мельникович Микола «Дід», чотири сини і невістка були вбиті радянськими окупантами.

030593

Син Миколи «Діда» – Федір «Гонта» народився 4 травня 1922р.  в Перегінську.  В 1943р. Мельникович Федір «Гонта» став стрільцем СБ. В липні 1944р.  біля с.Липи Долинського району був поранений в ногу. У «Гонти» була вирвана частина стегна. В ліс  до шпитальки не було доступу і треба було якось переправити «Гонту» через лінію фронту в Перегінськ. Повітова Українського Червоного Хреста Долинщини Емілія Берковська «Мотря» погодилася відвести фірою «Гонту» в Перегінськ. Їм вдалося переїхати фронт біля с.Вигода і на другий день увечері – приїхати в с.Перегінськ на Радову. Після того, як вилікувався, «Гонта» ще п»ять років воював проти радянських окупантів.

В червні 1949р. «Гонта» прийшов до хати свого родича Гриня Єника разом зі своїм товаришем – Халусом Йосипом. Халус Йосип Федорович народився 1923р. в Перегінську. Він був стрільцем боївки СБ «Морозенка». Хтось доніс, що вони перебувають в цій хаті, і москалі зробили облаву. Почався бій. В цьому бою «Гонта» вбиває двох солдатів. Облавники підпалили хату.  «Гонта» і «Сова» зрозуміли,  що не залишаться живими і почали співати гімн України. Щоб не здатися ворогам живими, вони себе вбили.

В пам’ять про загиблиї повстанців перегінчани склали пісню про «Сову» і «Гонту». Записав Семко Володимир, продиктувала Депутат Наталія Матвіївна:

Перегінська повстанська пісня про «Сову» і «Гонту»

Чи чули ви, чорні гори,

Чи чули ви, сині ліси,

Як звуки неслися грізні

З пістоля повстанця «Сови».

 

Неслися ці звуки безмежні

І сумно неслись голоси,

Що кат той проклятий, безбожний

Запродав двом друзям життя.

 

Запродав він славного «Гонту»

За гроші, як Юда Христа,

Підвів під українську хату

Зі сходу московського ката.

 

Налетіли, мов дикії звірі

І стали хати обступати,

Думали червонії кати

Провідника живим забрати.

 

Та він ще не втратив відвагу

Із хати надвір виступає,

В доказ двох катів вбиває,

До друга «Сови» промовляє:

 

Не прийдеться нам, друже, літати,

Не прийдеться, нам друже «Сово».

Обступили ворожії кати

Кругом все подвір»я і село.

 

І вмить вже хата загорілась,

Жертва знеслась угору,

А люди вертали із поля

І слухали вістку сумну.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ