Історична довідка:

5 листопада 1947 року героїчно загинули охоронці провідника пропаганди Карпатського крайового Проводу ОУН Степана Слободяна-«Єфрема»:

  1. Юрів Василь – «Грім»
  2. Юрів Параска
  3. Осадчук Ярослав – «Хмара»
  4. Богославець Гаврило – «Галичанин»
  5. Гаврилів Федір – «Тарас»
  6. Матищук Леон
  7. «Грізний»
  8. Невідомий підпільник
  9. Невідомий підпільник

Восени 1947 р. підпільники пропаганди Карпатського Краю збудували криївки в Довгій Поляні під г.Петрос. там готувалися зимувати 1947-1948 р.р. більше 20-ти повстанців. Серед них – Слободян Степан, бувші сотенні Стурко Юліан «Грізний», «Донський», пропагандисти «Руслан», «Радевич», дві друкарки, охорона.

На початку листопада Слободян наказав командирові охорони пропаганди карпатського Краю Гелетію Леонові – «Тисі» взяти з собою ще п’ятьох охоронців пропаганди і піти в с.Гриньків за продуктами на зиму.

Криївка на схилі гори. Викрита РПГ 215 сп біля хутора Плаєк Перегинського р-ну Станіславської обл. 4.11.1947 р.

Станичний села Гриньків у той час уже працював на москалів. Шість охоронців пропаганди прийшли у село. Станичний направив їх шістьох у бункер в урочище «Плаїк», там були уже чотири підпільники, які збиралися зимою жити в цьому бункері. Станичний дав знати в гарнізон, що в урочищі Плаїк в бункері перебуває 10 повстанців.

Повстанці не думали, що хтось може їх зрадити. Раненько 5 листопада 1947 р. енкаведисти з усіх боків обступили те місце і стали кричати: «Бандити, здавайтеся».  Через запасний вихід з бункера Юрів Василь «Грім» вистрілив і вбив одного енкаведиста. У той час повстанці вибігли з бункера і один з них кинув гранату, від якої загинув і сам повстанець і один енкаведист. Осадчук Ярослав  «Хмара» побіг до річки Лімниці. Вже хотів її переходити, але на іншому боці побачив енкаведистів. Щоб не попасти ворогам живим у руки, він підірвав себе гранатою.Загинув біля теперішньої могили Січовим Стрільцям Юрів Параска тікала  в напрямку с.Гриньків, та ворожа куля її наздогнала. Вона впала на городі між деревами за сто метів від місця загибелі Ярослава. Ярослав і Параска зустрічалися і хотіли одружитися. Хоч як повстанці відбивалися, дев’ятеро з них було вбито в цьому нерівному бою.

Зміг врятуватися лише  Гелетій Леон «Тиса». Поранений, він ледве добрався до лісосіки і впав непритомний. Лісоруби перенесли його в надійне місце, прикрили смерековим гіллям, а ввечері допомогли перебратися на хутір Бабське до своїх родичів. Там йому перев’язали рану і через кілька днів він пішов у с. Завій і ще три роки воював проти загарбників. Гелетій Леон «Тиса» разом зі своїм товаришем загинули в 1950 р. в лісі коло с.Сливки.

Могила Гелетія Леона “Тиси”, цвинтар у с.Ясень

Енкаведисти привезли вбитих повстанців до Перегінська. Серед них було вісім чоловіків і одна дівчина. Вбиті лежали на території бувшої тюрми НКВС.

Для впізнання вбитих повстанців людей зганяли з багатьох сіл – Гринькова, Ясеня, Вільхівки, Перегінська. Але родичі вбитих боялися признаватися, що там був їх син чи дочка, брат чи сестра, бо знали, що після того на них чекали тюрма або Сибір.

Вбиті повстанці лежали у Перегінську два дні. На третій день тіла вбитих були викрадені. Знайшлися сміливці, які підпоїли вартових і вночі, коли ті лягли відпочити, вивезли вбитих на двох возах. Щоб колеса по дорозі не стукотіли, їх обмотали ганчір’ям і повісмом. Вбитих повстанців привезли на горішній цвинтар у Перегінську і поховали в Братській могилі.

Записав Семко Володимир

Розказували Халус Дмитро (1936р.н.) , його дружина (1938 р.н.) з с.Гриньків.

 

 

В ЗВІТІ СТАНІСЛАВСЬКОГО ОБКОМУ ПАРТІЇ ЦК КП(б)У
ПРО ХІД БОРОТЬБИ З ФОРМУВАННЯМИ УПА І
ПІДПІЛЛЯМ ОУН НА ТЕРИТОРІЇ ОБЛАСТІ
ЗА ПЕРІОД 3 20 ЖОВТНЯ ПО 21 ЛИСТОПАДА 1947 р. 127

№ 00600 28 листопада 1947 р. цей бій подається так:

Сов[ершенно] секретно

Секретарю ЦК КП(б)У

товарищу КАГАНОВИЧУ Л. М.

4 ноября с. г. чекистско-войсковая группа под руководством ст[аршего] оперуполномоченного УМГБ лейтенанта Гулянова, действуя в горно-лесной местности, прилегающей к селу Гринькив Перегинского района, вьіявила бандитское убежище, где скрьівалось 9 бандитов. На предложение сдаться бандитьі оказали вооруженное сопротивление. В завязавшейся перестрелке бьіло истреблено 5 бандитов, остальньїе 4 бандита пьітались спастись бегством, но в ходе преследования также бьіли истребленьї.

В бункере из”ьято: автоматов – 4, винтовок – 1, пистолетов — 4, боепатронов – 300 штук и 3 полевьіе сумки с ОУНовскими документами

Проверкой установлено, что в числе убитьіх бандитов 4 человека являлись личной охраной референта пропагандьі краевого “провода” ОУН “Запад-Карпатьі” “Ефрема”, другие 4 бандита – бьівшие участники бандсотни “Юрко”, в настоящее время входили в состав охраньї референтурьі краевого “провода” ОУН.

Личность девятого бандита уточняется.

Брат Oсадчука Ярослава – Степан написав вірш про ту трагічну подію:

Монолог повстанця

В Перегінську на цвинтарі

Є братська могила.

Поховано в ній повстанців,

Що подвиг звершили.

Хтось вислідив їх криївку

(Був зрадник в загоні),

Обступили з усіх боків

«Ястребки» червоні.

Підоспіли  кагебісти _

З них два офіцери,

Вистрілили й закричали:

–Здавайтесь бандери!

Ця криївка мала вихід

Поблизу смереки.

Тільки б вирватись до річки,

Там ліс недалеко.

Юрів Василь із обріза

Вистрілив зі схрону,

Вбив одного з НКВД-

Сатану червону.

А повстанець “Богославець”

Гранату в них кинув,

Вбив одного з посіпаків,

Але й сам загинув.

В цій паніці облавники

На землю упали,

А повстанці на всі боки

Швидко розбігались.

Хто до села, хто до лісу,

«Хмара» біг до річки

Знав що річку перепливе,

А там яр в смерічках.

Та допливти не судилось,

За ним ворог гнався:

Підірвався гранатою ,

А катам не здався:

Побачити побратимів

Вже не довелося.

Лежав вбитий у Лімниці

З рани кров лилася.

Кинулися посіпаки,

Витягли на беріг.

Понівечили обличчя,

Одяг з нього здерли.

Насміхалися,топтали,

Над мертвим глумились,

Кованими чоботами

Й прикладами били.

Наздогнала вража куля

І Юрів Параску

Впала вона серед ниви

На зорану грядку.

Очі були відкритими,

В небо задивились.

Злі облавники до неї

Впритул підступили.

Остовпіли, бо дівчина

Мала пишні коси,

Очі сині наче небо,

«Не знущайтесь просять».

Тому її залишили,

Побігли до лісу.

Не вдалося наздогнати

Лиш одного “Тису”.

Інших кулі наздогнали

Близько біля яру,

Впали мертві під ялиці

За зрадницьку кару.

А той зрадник був з Ясеня,

Катам прислужився,

Може мав зло на повстанців,

За це й відомстився.

А та зрада- тяжка втрата

Сім повстанців вбито.

Скільки крові невинної

В цім бою пролито!

Враз замовкла стрілянина,

Став дощ накрапати.

Нахилились у скорботі

Осінні Карпати.

І сьогодні хрест, як свідок,

Стоїть під горою.

Впали смертю за Вкраїну,

Слава Вам, герої.

Місцезнаходження  криївки було відоме, мабуть, кожному у селі, так як розташована вона недалеко від села. Братство УПА разом з Осмолодським ЛГ вирішило її відновити. Цілий серпень йшла клопітка робота. Відкриття планується навесні 2018 року.

Найактивнішу участь в рoбoтах брали:

Макар Рoман, Клюс Василь, Кoрінь Рoман, Шкіль Oлег, Семкo Вoлoдимир, Семкoвич Дмитрo, Люклян Василь, Люльчак Ярoслав, Шляхтич Вoлoдимир, Савчук Ярoслав, Халус Дмитрo, Халус Юліан.

Oсoблива пoдяка підприємцю Надії Вoлoшин за фінансoву дoпoмoгу.


     

 

1 коментар

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ