У селі Ільці Верховинського району Івано-Франківської обл. народилися брати Білінчуки: Дмитро «Хмара» 1919 р.н. та Василь «Сибіряк» 1926 р.н. У родині Дмитра та Євдокії Білінчуків було п’ятеро дітей: чотири сини та донька. 17 вересня 1939 р. в с.Ільці прийшли червоні визволителі і за пару місяців почали заарештовувати національно свідомих людей.

Білінчуки тримали корови, коні, вівці і мали пару гектарів землі, тому родина була записана до куркулів, а таких вивозили в Сибір. В травні 1941 р. батьків і всю родину вивезли до Красноярського краю. Дмитра в цей час не було вдома. З травня 1941 по1952 р.р. Дмитро «Хмара» перебував у підпіллі. Коли в село прийшли німці, то вони Дмитра шукали .

В 1944 р.  «Хмара» закінчив старшинські курси в Космачі. В 1944 р. командував сотнею ім.Б.Хмельницького, яка входила до складу куреня «Перемога» (командир Юліан Матвіїв «Недобитий»).

Отримавши підпільного листа із фотографією від брата Дмитра у повстанській формі, Василь в 1945 р. тікає з місця заслання. Коли він тікав із Сибіру, то нічого не сказав ні батькам, ні братам. Маскалі думали, що він втопився в р.Єнісей, або загубився в тайзі і не шукали його. Прийшовши додому, Василь пішов в сотню до брата кулеметником і отримав псевдо «Сибіряк».

Одного дня москалі вбили в горах ведмедицю, а мале ведмежа залишилося саме, тому його підібрали повстанці. Василь навчив ведмежа пити з пляшки молоко, яке щодня постачали станичні. Ведмежа ходило за повстанцями немов собака. Коли він виріс, то його підгодовували хлібом, кулешем, молоком.

«Сибіряк» був дуже сильний – стріляв із кулемета Дехтярева однією рукою; брав дві бочки із бринзою, зв’язував докупи, навішував на десятизарядку і виносив на гору висотою  біля одного км. Одного разу брати посварилися і Дмитро вдарив Василя в обличчя.  Василь  підійшов до Дмитра, однією рукою взяв за груди брата та підняв догори і каже: «Видиш, Дмитре, що я можу з тобою зробити, але я тебе не буду бити, бо ти мій старший брат», – і поклав на землю.

На зиму повстанці зробили бункер і ведмідь жив з ними. Коли повстанці йшли на завдання, то ведмідь ходив разом з ними, але був напівсонний і «Сибіряк» носив його на плечах,  а на грудях – кулемет Дехтярева. (Якщо ведмідь досягає росту людини, то важить від 150 до 200 кг).

В 1951 р. Василь Білінчук у підпіллі одружується з Анною Хімчак родом з с.Криве Поле. У березні 1952 р. Анна народила сина – Василя.

Навесні 1952 р. Проць Хімчак «Степ», який був охоронцем «Хмари» відлучився ніби для заготівлі продуктів. Він пішов до району Жаб’є і сказав москалям, що на г.Кострича знаходиться боївка «Хмари». Вночі вороги зробили кілька засідок.

Під горою була одна хата, в якій жила одинока жінка. Вранці Василь пішов до цієї жінки попросити щось поїсти. Газдиня дала йому один хліб і трохи сиру. Коли Василь переходив через перелаз до лісу, його замітила опер група і, щоб взяти живим, прострілили обидві ноги вище колін. Поранений Василь доповз до лісу, де знаходилася боївка «Хмари». Він сказав брату відступати, а він їх прикриє. Разом з «Сибіряком» залишився його двоюрідний брат Іван Дебринюк «Непорадний». Коли і він відступив, «Сибіряк» відстрілювався до останнього партона і дав змогу відійти шістьом повстанцям. Василь застрелився, аби не попасти живим в руки ворогам.

Люди з села розповідали, що зі злості командир підрозділу наказав застрілити зрадника «Степа», вважаючи, що той спеціально завів їх під кулеметний вогонь. З розповідей місцевих жителів відомо, що машина була заповнена вбитими і пораненими. Оперативники взяли в селі коня, прив’язали вбитого повстанця «Сибіряка» колючим дротом за ноги і тягли по землі сім км до району.

Дмитро «Хмара» в 1952 р. був засуджений до ВМП і 24 червня 1953 р. розстріляний у Лук’янівській тюрмі в Києві.

Син Василя «Сибіряка» Портяк Василь автор сценаріїв до фільмів «Нескорений» та «Залізна сотня».

Фото http://www.uaua.world/760/

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ