Боротьба Української Повстанської армії та Організації українських націоналістів стала однією з найдраматичніших сторінок історії України. Сотні тисяч учасників підпілля ОУН та вояків УПА пожертвували своїм життям і свободою заради досягнення заповітної мети – Української Самостійної Соборної Держави, з честю виконавши головне правило українського націоналіста: «Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за неї!».

До цієї когорти належить і командир сотні “Рисі” Калуського Тактичного відтинку 23 “Маґура” Воєнної Округи IV “Говерля” УПА-Захід, Лицар Бронзового Хреста бойової заслуги, поручник УПА “Ґонта” – Матвій Сьомак.

*****

Народився Матвій Сьомак 1912 року в с. Петранка (тепер Рожнятівського р-ну Івано-Франківської обл.) у заможній селянській родині. У сім’ї, крім нього, було ще восьмеро дітей: Матвій мав сім сестер і брата Василя.

Виховувався Матвій у доброму християнському та патріотичному дусі. Закінчивши місцеву початкову школу, продовжив навчання у містечку Рожнітові. Тут зблизився із підпіллям ОУН. В 1930 р. вступає до лав Юнацтва ОУН, а згодом очолює осередок Юнацтва у рідному селі.

Матвій бере активну участь в культурному та суспільно-політичному житті села: долучається до роботи місцевої «Просвіти» та пожежно-спортивного товариства «Луг».

У 1934-1936 рр. проходить строкову військову службу у Війську Польському, де закінчує школу підхорунжих.

Повернувшись додому, знову включається в роботу підпілля ОУН Калущини.

У вересні 1939 р., з початком німецько-польської війни, Матвій Сьомак був мобілізований до лав Війська Польського. З причини швидкої капітуляції Польщі, він покидає військо й повертається додому.

З приходом «перших совітів» деякий час працює в торгівлі. У 1940 р. за завданням підпілля ОУН влаштовується в Рожнятівський райвідділ міліції дільничним оперуповноваженим. Однак незабаром, у зв’язку із загрозою викриття та арешту, змушений був покинути цю роботу і перейти на нелегальне становище. Того ж, 1940 року переходить радянсько-німецький кордон і опиняється разом з побратимами у Генеральній Губернії, у Кракові. Там навчається на військових курсах, організованих Проводом ОУН. Згодом був скерований Організацією на службу у вартівничих відділах охорони заводів – Веркшуці.

Навесні 1941 р. проходить черговий військовий вишкіл у Нойгамері вже як вояк-леґіонер батальйону ДУН «Нахтіґаль» під командою Романа Шухевича.

30 червня 1941 р. вояки українського Леґіону, а серед них і Матвій, стали свідками урочистого проголошення у Львові Акту відновлення Української Держави.

Матвій Сьомак-“Гонта”. 1930-ті роки. Фрагмент вистави “Невольник”.

У 1943 р., після звільнення з Леґіону, повертається додому і за дорученням ОУН влаштовується на службу до Української допоміжної поліції (УДП): комендантом станиці УДП у Чорткові, а згодом інструктором поліційної школи у Львові.

Навесні 1944 р. покидає службу в поліції та переходить до роботи у підпіллі Калуської округи ОУН під псевдо «Ґонта». Коротко очолює одну з боївок Служби безпеки ОУН, а в скорому часі отримує наказ організувати відділ УПА.

На початоку січня 1945 р. сотня “Рисі” командира “Ґонти” вже нараховувала 125 вояків і була одним з дев’яти бойових відділів у складі Групи “Маґура” Воєнної округи “Говерля” УПА-Захід.

Протягом 1945-1946 рр. сотня “Ґонти” провела велику кількість  боїв з внутрішніми військами НКВД, завдаючи їм дошкульних втрат; здійснила декілька пропагандивно-бойових рейдів, зокрема на Закарпаття. Матвій Сьомак-“Ґонта” був одним з кращих бойових командирів на теренах Калуської округи, а слава про його геройські подвиги гриміла далеко за її межами. Його особистий приклад, особливо в моменти найбільшого напруження сил та небезпеки, сприяв великому довір’ю до нього, його авторитету як командира.

…Восени 1944 р. сотенний “Ґонта” зі своїм відділом переходив з Липовиці в Ясінь. Заздалегідь вислана до Ясеня розвідка донесла, що в селі військ НКВД немає. Та попри те, на підході до села, “Ґонта” вирішив ще сам перевірити крайні хати, і разом з одним стрільцем та ройовим натрапив на заставу енкаведистів. У короткій сутичці ройовий загинув, а стрілець був ранений. І хоча ворог був за якихось п’ять метрів від повстанців, сотенний “Ґонта” не залишив раненого, а виніс його під градом куль на своїх плечах до свого відділу. Це тільки один з багатьох таких прикладів.

На весну 1946 року повстанські відділи значно поріділи, і переважно діяли малими підвідділами-чотами. Так колишня сотня “Рисі”, а тепер відділ 84, мав у своєму складі лише два підвідділи – чот. “Скрегульця” і чот.“Сокола”, і налічував близько 50 вояків.

Суботнім вечором, 11 травня 1946 р., відділ затаборував в урочищі “Лесів Потік” біля села Петранка. Недільного ранку, в годині 6-й, відділ був зненацька оточений каральними військами. У спецоперації був задіяний весь особовий склад Калуського райвідділу МВС, підрозділи 215 СП ВВ МВС та 38 армії. Командир військових – Захаров наказав одному сержантові повідомити “Ґонту”, що він оточений. На наказ здаватися, “Ґонта” вистрелив у того. Одночасно вистрелив і сержант: вмить загинули обидва. Смерть командира збентежила стрілецтво. Відділ алярмово відступив яром до другого лісу, а підвідділ чотового «Скрегульця» ще з півгодини відбивався від ворога, прикриваючи відхід. Під час прориву з оточення згинув ройовий «Чорний» і був ранений кулеметник «Грізний», якому автоматна серія розбила в руках кулемета…

Хрест на місці загибелі

За радянськими даними втрати повстанців становили 16 осіб вбитими і 1 полонений. Очевидці говорять про 7 вбитих разом з “Ґонтою”.

…Після бою тіло “Ґонти” конем потягли до Грабівки. У Грабівці тіло виставили на упізнання. Оглядала мертвого Матвія його сестра Марія. Згодом, вона згадувала про цю трагічну хвилину:

“Мені дали знати, що мій рідний брат Матвій і двоюрідний брат Срібняк Микола лежать під плотом у Грабівці. З великим страхом пішла я туди. Переді мною йшла жінка з дитиною. Я взяла дитину на руки і підійшла до вбитих. Солдат спитав: “Узнайош єго?” Я заперечила і повернулася додому“.

Тіла вбитих повстанців через декілька днів поховали на старому цвинтарі у Грабівці.

Хрест на цвинтарі

Наказом ГВШ УПА сотенного ТВ23 “Маґура” УПА-Захід хорунжого „Гонту” – Матвія Сьомака підвищено до ступеня поручника УПА та нагороджено Бронзовим Хрестом бойової заслуги посмертно.

В пам’ять про Героя односельчани склали пісню з такими рядками:

У неділю рано дзвони задзвонили,

 Як Сьомака “Ґонту” вороги розбили...

 Нехай слава про Героя ніколи не згине,

 Як не згине наша воля й слава України!

 

 

Вічна слава Героям полеглим за волю України!

1 коментар

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ