26 листопада в с.Красне відбулися заходи з вшанування загиблих вояків УПА.

Незважаючи на дощову погоду ще з ранку до Красного почали з’їжджатись небайдужі жителі Рожнятівщини, Долинщини і Івано-Франківська. Гості разом із місцевими жителями зібрались в церкві Святого Миколая на недільне богослужіння, яке провів о.Іван Романів в спів-служінні з о.Юрієм Семком.

Після, всі відправились на місцеве кладовище, де поховані в спільні могилі легендарні вояки УПА Линда Остап – «Ярема» та Кобилинець Іван – «Козак», які загинули 24.11.1944р. неподалік від села.

Линда Остап -«Ярема» та Кобилинець Іван – «Козак».

Над місцем їхнього останнього спочинку о.Іван Романів і о.Юрій Семко відправили поминальну панахиду за загиблими, в кінці якої о.Іван наголосив на важливості вшановування і збереження пам’яті про тих, хто віддали своє життя в боротьбі за Українську державу.

Далі всі відправились в інший кінець села, де в полі, під двома березами поховані п’ятеро вояків сотні “Рисі”.

На околиці Красного в ур. Солотвинське знаходились дві криївки. 6 квітня 1945р. на одну з них навів ворога місцевий провокатор. В ній на той час перебували Філіпович Іван, Сенич Семен, Салижин Іван, Кільчицький Іван з дружиною і ще дві жінки. Бачачи скрутне становище Сенич Семен відвів жінок  в дальній кут криївки, а сам обійнявся з побратимами і підірвав гранату. Живим з підпільників залишився тільки Салижин І. але його важко раненого добили більшовики, коли витягнули з бункера. Далі облавники перейшли через потік до другої криївки і обступили її. В ній перебували Вацко Микола і Морис Микола, які також не бажали датись ворогові живими. Відмовившись здаватись в криївці пролунала українська пісня, після якої облавники почули два постріли.

Тіла загиблих повстанців облавники залишили і пішли геть. Після того на те місце зійшлись родичі загиблих, щоб їх поховати. З дощок на швидкоруч були збиті ящики, в які по двоє положили тіла загиблих. Так і закопали. Родичі Вацка затримались біля могили трохи на довше і тут надійшли знову облавники, почали по них стріляти і навіть декого поранили.

За словами доньки Кільчицького Івана, сотенний Гонта сказав ховати повстанців не на цвинтарі, а поряд з місцем їхньої загибелі, бо прийде такий час що на цій могилі буде хрест і буде пам’ятка про загиблих героїв.

І на могилі справді деякий час стояв дубовий хрест, але з часом був завалений, а могилу зрівняли з землею. Тільки з настанням незалежності її знову відновили.

Цього року родичами загиблих могила було оновлена.

Кільчицька Магда – донька одного із загиблих

Над цією могилою о.Іван Романів і о.Юрій Семко також відправили поминальну панахиду за загиблими вояками.   

Опісля прозвучав Гімн Українських Націоналістів у виконанні гурту “Cусіди”.

А директор місцевої школи – Сенич Ніна Йосипівна, за допомогою записаних спогадів старожилів-очевидців на короткий час перенесла присутніх в той весняний день 1945 року, коли ворог оточив молодих повстанців.

Школярі, які також були присутні тут, поклали на могилу власноруч виготовлену  символічну гірлянду Слави і полями знову полетіла українська пісня.

 Зі словами подяки до всіх присутніх, які прийшли на вшанування виступив племінник одного із загиблих повстанців. А вчитель історії з місцевої школи (Білецький С.В.) провів невеликий екскурс в минуле розповівши про різні важкі періоди нашої історії, коли на нашу землю приходили різні окупанти. Також він розповів про бувшого вояка УНР і директора краснянської школи в передвоєнний період – Володимира Банаха, який виховував дітей патріотами своєї землі.

Про пошукові роботи, які проводяться на території Рожнятівщини розповів голова районного братства вояків УПА – Роман Корінь. Також зі словом виступили голова Івано-Франківської обласної громадської організації «Чорний ліс» Іван Жирик,  військовий капелан отець-диякон Володимир Ціховський.

Члени братства УПА також проспівали повстанську пісню – Спіть, хлопці, спіть…

Житель с.Красне Степан Бардзій  розповів про свого родича, який був шостим загиблим того дня. Але, так як він був уродженцем Ловагів, то його поховали не разом із побратимами а забрали на цвинтар в Небилів.

На закінчення сільський голова Леонід Совган подякував всім присутнім гостям і місцевим жителям за пошану до загиблих героїв-односільчан.

В кінці дійства гучно пролунав гімн України, який рознісся полями аж до Чорного лісу.

1 коментар

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ