Колядки із зошита Римик Анни та Володимира  (брата Римика Богдана сотенного “Ханенка”).

1947-%d1%80-%d0%bf%d1%80%d0%b5%d1%81%d0%be%d0%b2%d0%b8%d0%bc-%d0%b1%d1%8e%d1%80%d0%be-%d0%b7%d0%bf-%d1%83%d0%b3%d0%b2%d1%801947-%d1%80-%d0%bf%d1%80%d0%b5%d1%81%d0%be%d0%b2%d0%b8%d0%bc-%d0%b1%d1%8e%d1%80%d0%be-%d0%b7%d0%bf-%d1%83%d0%b3%d0%b2%d1%80-1

Чи чуєш ти, брате?

Чи чуєш ти, брате, сумную новину?

Закували у кайдани нашу Неньку-Україну.

 

В кайдани закули в тюрми посадили,

Жертв невинних тисячами до гробів зложили.

 

Ісусе маленький, дай нам сили нині,

Хай засяє  Злотий Тризуб по всій Україні.

 

Синьо-жовтий Прапор на вкраїнськім полі,

Щоб не було на Вкраїні ворогів ніколи.

 

Ісусе маленький, змилуйся над нами,

Дай нам сили і надії в борьбі з ворогами.

1952-%d1%80-%d0%b0%d0%b1%d0%be-%d0%bd%d0%b0%d0%bf%d0%b5%d1%80%d0%b5%d0%b4%d0%be%d0%b4%d0%bd%d1%96-%d1%85%d1%83%d0%b4%d0%be%d0%b6%d0%bd%d0%b8%d0%ba-%d1%8e%d1%80%d1%96%d0%b9-%d0%ba%d0%be%d1%81%d1%82 1952-%d1%80-%d1%85%d1%83%d0%b4%d0%be%d0%b6%d0%bd%d0%b8%d0%ba-%d1%8e%d1%80%d1%96%d0%b9-%d0%ba%d0%be%d1%81%d1%82%d1%96%d0%b2

Сумний святий вечір в 46 році

Автор колядки «Сумний святий вечір в 46 році» можливо є Михайло Дяченко – «Боєслав», знана по всій Галичині у різних варіантах і виконувана  на мотив „Нова радість стала”. Її появу дослідники датують навіть 1943 роком. Вона була настільки актуальна та органічна для післявоєнних поезій, що у первісному варіанті змінювали спочатку тільки рік Святого Вечора, залишаючи текст коляди недоторканим, а відтак часто доповнювали деякі її місця так, що вона згодом стала народною.

Сумний Святий Вечір

В сорок шостім році,

По всій Україні,

Плач на кожнім кроці.

 

Села руйнували,

По тюрмах саджали,

Так Московії катюги

Україну мордували.

 

В кайдани кували,

Щоб ми їх носили,

Люд невинний тисячами

Заганяли у могили.

 

Сіли до вечері

мати з діточками,

Замість мали вечеряти

Вмились дрібними сльозами.

 

Заплакану матір

Діточки питають

Мамо, мамо де наш тато

З нами чом не вечеряють.

 

Тато наш далеко

В холоднім Сибіру,

Споминає Святий Вечір,

Українську нашу віру.

 

Споминає волю,

Переносить муки,

А його зболіле серце

Плаче від розлуки.

 

Ісусе наш Боже,

Зглянься Ти над нами,

Дай побачити всіх рідних

За святковими столами.

 

А в боях померлих,

Наших всіх Героїв,

Прийми Боже милосердний,

Жити вічно в Царстві Твоїм.

 

Сумний Святий Вечір

В сорок шостім році,

По всій нашій Україні,

Плач на кожнім кроці.

1307430837_a6e4225-zvizda 1307430866_94d51a2-yalynka

Так Сумний Святий вечір співали в Перегінську:

Чи ви чули, люди, про сумну новину?

Закували у кайдани нашу славну Україну.

В кайдани скували, в тюрми посадили,

Люд невинний тисячами в сиру землю посадили.

 

Сумний Святий вечір в сорок сьомім році,

По всій нашій Україні плач на кожнім кроці.

Мати з діточками сіли до вечері,

Замість мали вечеряти – залились сльозами.

 

Плаче стара мати, а діти питають:

-Мамо, мамо, де наш тато, чом не вечеряют?

-А наш тато, діти, в далекій чужині

Споминає Святий вечір в нашій славній Україні.

 

О, Ісусе милий, змилуйсь над народом,

Даруй волю, даруй долю, даруй щастя і свободу.

%d0%b2%d0%b8%d0%b4%d0%b0%d0%bd%d0%b0-%d0%bf%d1%80%d0%b5%d1%81%d0%be%d0%b2%d0%b8%d0%bc-%d0%b1%d1%8e%d1%80%d0%be-%d0%b7%d0%bf-%d1%83%d0%b3%d0%b2%d1%80-%d1%83-1947-%d1%80 %d0%b4%d0%be-1947-%d1%80

***

Сумний Святий вечір в сорок сьомім році,

По всій нашій Україні плач на кожнім кроці.

 

Сіли вечеряти мати з діточками,

Доки стали вечеряти, вмилися сльозами.

 

Сіли до вечері, діти ся питают:

«Мамо, мамо, де наш тато, чом не вечеряют?»

 

«Наш тато в Сибіру, в далекій чужині,

Споминає Святий вечір по всій Україні».

 

А там стара мати за синами плаче,

Трьох їх мала, як соколів, вже їх не побачить.

 

Синів повбивали, села попалили,

Мов татари, дикі орди руїни лишили.

 

На полях могили сльозами облиті,

В тих могилах спочивають герої убиті.

%d0%bd%d0%b0%d0%bf%d0%b8%d1%81%d1%80%d1%96%d0%b7%d0%b4%d0%b2%d0%be-%d0%b2-%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%97%d0%bd%d1%96-1952-%d1%80%d0%be%d0%ba%d1%83-%d0%b0%d0%b2%d1%82%d0%be%d1%80%d0%be%d0%bc-%d0%bb %d0%bf%d0%be%d1%88%d1%82%d0%be%d0%b2%d0%b0-%d0%bb%d0%b8%d1%81%d1%82%d1%96%d0%b2%d0%ba%d0%b0-post-card-carte-postale-postkarte

***

Душевний лад поета-підпільника «Боєслава» дивним чином збігся із думами і настроєм народ­у, а тому його коляди були дуже попу­лярні серед людей і виконувалися впродовж десяти років.

Найбільш запам’яталася в народі коляда «На столі на сіні». Нестерпний біль проймав душу, хто слухав коляду, бо трагізм знищення українських родин контрастував із світлою мелодією „Нова радість стала”, на мотив якої і виконува­лась коляда Михайла Дяченка-„Боєслава”.

 

„На столі на сіні”

На столі на сіні

Свічка сльози ронить,

Сумно у хатині –

Мати б’є поклони:

О, змилуйся, Христе.

Зглянься, Божа Мати, –

Замініть мої Ви сльози

І тяжке прокляття.

Де ж ти, любий сину?

Де ж ти, мила дочко?

І цілує, к серцю тулить

У крові сорочку.

На Різдво уранці

Сніжок пролітає,

Сива мати, мов зозуля,

З горя умліває…

Вислухай молитву,

Боже щедрий, Боже! –

Хай блаженна зброя

Ката переможе!

 

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ