Кос Володимир народився 1928 р. в Перегінську в селянській родині в сім’ї Григорія та Софії, де було ще п’ятеро дітей. Ходив до школи один рік. Згадує, що у школі була дисципліна – учителька мала прутик і била учнів ним по долоні, ставила в кут на коліна. Її прізвище – Дрімер. Вона дала Володимиру постоли за те, що гарно писав. Учили в школі на українській і на польській мовах.

В 1939 р. багато перегінчан служили в польському війську і Володимир пам’ятає, що всі перегінчани втекли в обмундируванні зі зброєю, коли прийшла радянська влада.

В 1941 р. «націоналісти зустріли німців радо, бо думали, що вони дозволять Самостійну Україну». Німців дуже здивувала працелюбність перегінчан. Коли працювали у лісі, то німець, що наглядав за робітниками, був вражений, що наші люди так швидко працюють і кричав «глянцом» – помаліше. Сестра Володимира Доня була відправлена у Німеччину, після війни повернулася.

З початком війни злидні і голод лише посилились і, будучи 14-річним хлопцем, Володимир пішов на Поділля наймитувати.

Першими газдами на Тернопільщині була українсько-польська сім’я Бакулінських, в котрих він пастушив. Одного разу він не встиг змолотити все зерно і його побили за те, що на встиг зробити всю роботу.

В селі Золота Слобода ( Козівського р-ну Тернопільської обл) вже було ліпше. Одного разу Володимир вийшов на город за хатою і зустрів там хлопця, котрий виявився євреєм з Делятина. Обоє дуже зраділи, що були земляками. Володимир «украв» у газди хліб і віддав йому. Допоміг зробити криївку у скирті соломи і кожен день носив їсти. Єврей ховався там ціле літо і осінь. З початком холодів Володимир залишав їду у стодолі, а єврей мав приходити і її забирати. Коли почався сніг і мороз, він уже не приходив і Володимир не знає, що сталося, так як не міг допомогти землякові, бо сам був наймит.

В газди в с.Золота Слобода  пасли худобу три пастухи: Богдан Богай (1923р.н.), Кос Володимир і молодший пастух, імені котрого Володимир на пам’ятає. В 1943 р. Богдан Богай записався в СС «Галичина», Володимир теж хотів піти, але газда його не відпустив.

З 1945 р. Володимир перебував у с.Богрів Підгаєцького району. В 1947р.  в 19-річному віці Кос Володимир мав перший досвід спілкування з партизанами УПА.

Кос Володимир

На Тернопільщині, на відміну від Карпат, сотні перебували і у лісі, і у селі. Одного разу в село зайшли два рої із сотні «Ясміна».

К-р сотні “Гайдамаки” пор. “Ясьмін” (Верещинський Володимир)

Верещинський Володимир (“Ясьмін”; 22.11.1916, с. Боків Підгаєцького р-ну – ?). Відпралений з групою добровольців у сотню УНС “Трембіта” (07.1943), к-р сотні “Гайдамаки” (02.1944-1946), 10-11.1944 сотня передана до ВО “Лисоня”, потрапив 29.10.1946 у полон, організував втечу з Чортківської тюрми (04.1947), повернувшись у підпілля та неотримавши довір’я переховувався сам на Підгаєччині; старший булавний, хорунжий (15.04.1945), поручник (22.01.1946); імовірно відзначений Бронзовим Хрестом бойової заслуги (1945–1946). Можливо, загинув у 1950-х на Підгаєччині.

Хлопці закликали Володимира у хату: на столі стояла самогонка, в кутку два кулемети. В хаті перебували два кулеметники з Вінницької області – один у радянській, а інший у німецькій формі та сотенний. «Ясмін» запитав Володимира, звідки він. Коли почув, що з Перегінська, то зказав, що знає Перегінськ, знає сотенного Депутата Володимира «Довбуша». Налив самогонки собі і Володимиру і сказав: «За Довбуша і його хлопців». Повстанці розказували про свій рейд на Сколівщину, де їх пригощали «порсканими» пирогами. Сотня «Ясміна» брала участь в нападі куреня «Рена» на Перегінський гарнізон і кулеметники згадували, як відступали річкою Млинівкою, бо зрадник подав не той сигнал ракетою. У розмові, шуткуючи, кажуть: «Ти молодий, здоровий служиш газдам. Ходи з нами служити Україні».

Володимир Кос про свій вступ в УПА

LOCAL HISTORY. GALICIA

Влітку, після прийняття присяги, Володимир отримав псевдо «Щур», йому дали зброю – кріс, яку він сховав у лісі. Іти у сотню готувалися 5 хлопців: один з Рави Руської, Кос Володимир і три місцеві. Вони вчилися стріляти з автомата, кулемета МГ. Один з хлопців робив диски до кулемета. Лента мала 70 набоїв.

Сотенний «Ясмін» потрапив у тюрму у Тернополі, де перебував 3 місяці. Після втечі його перевіряли і закликали у Чорний Ліс.

Тим часом Володимир з товаришами викопали криївку за селом, де вже одна була, і долучилися до інших хлопців.

Кос Володимир розповідає про бій,який відбувся у Бережанських лісах. У п’ятницю повстанці переночували в с.Золота Слобода і пішли у с. Хохонів. У неділю жителі Золотої Слободи почули гримоти – почався бій. На допомогу повстанцям пішли 70 місцевих хлопців. Володимир і ще 5 повстанців мали завдання поїхати кіньми в криївку і взяти набої. Бій тривав до опівночі.

В 1947 р.  заарештували і засудили станичного Ільківа Юрка «Якова», а в 1948 р. виселили його дружину та дітей. Вдома залишилися старі батьки та велике господарство і не було нікого, щоб їм допомогти. В сотні було вирішено, що їм буде допомагати Володимир, так як має досвід господарювання.

Хлопці ходили по лісі ще чотири місяці – Місько «Явір», «Лис», «Мур», «Калина».

На Великдень 1949 р. в селі посвятили паски, поснідали. Володимир вийшов на подвір’я, де зустрів ще двох старших сусідів. По дорозі йшли 5 енкаведистів, два з них залишились, а три – пішли по підмогу. Коли повернулись, то, взявши з собою Володимира і двох сусідів, заїхали у ліс на поляну за с. Богрів. Москалі полягали за грубі дерева і почали цілитися у молодняк. Кос знав, що там знаходиться криївка. Офіцер покликав Володимира і, показавши в сторону криївки, послав його сказати тим, хто в середині, щоб здавалися. Кос знав, що вхід в криївку був вертикальний. Він назвав своє ім’я, але ніхто не озивався. Володимир скочив у середину, де було темно, він поліз у тунель і намацав ноги, одна з яких була боса, а інша взута. Коли він провів руками до голови, то відчув кров. Він впізнав пораненого повстанця – то був Місько «Явір» – товариш Володимира з с.Богрів. Кулемет з відстріляною лентою лежав з боку. Володимир відчув, що серце пораненого ледь-ледь билося. Тим часом енкаведисти  грозили Косу гранатою, кричали чого не озивається, щоб вилізав. Володимир попрощався з товаришем – поцілував його, потиснув руки. Коли виліз з криївки, то сказав, що один мертвий в середині. Москалі кажуть, що якщо обмане, то розстріляють. Вони витягли повстанця за ноги і повезли у Підгайці.

12 березня 1948 р. у с. Золота Слобода загинули кущовий командир боївки « В’юн » , він же , «Зуб » і референт СБ кущової боївки «Орел » . Впали смертю хоробрих бойовики » Явір» ,«Максимишин » . Гебісти захопили живим кущового пропагандиста цієї боївки » Шума » , він же » 0,15″ . (МАРКУСЬ В.І., КОЗОВА, 2009, «ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН — УПА В КОЗІВСЬКОМУ РАЙОНІ»)

В 1950 р. помер «дідусь», як його називає Кос В. Це був час, коли «зав’язувались» колгоспи. Володимир продав коні, віддав гроші «бабусі» і в 1951 р. повернувся в Перегінськ.

Ще під час перебування Коса на Поділлі до його батьків прийшли з воєнкомату, бо думали, що він у «бандерах». Батька забрали в НКВС. Володимир писав листи і на конверті був адрес з Поділля, це підтвердили і сусіди. Це і врятувало батьків.

Після повернення у Перегінськ, Кос Володимир одружився з Стурко Юстиною (1932 р.н.).

Стурко Юстина

Під час війни у хаті Стурків лікувалися ранені радянські вояки. Юстина з сестрою крали у них ліки і давали сусідці Зосі, яка віддавала їх повстанцям. Юстина, працюючи у сіянці після війни, носила записки у косах продавцю в Осмолоді Романчукевичу Богдану (з Перегінська), а той давав продукти. Коли Юстина приносила продукти у колибу, то дівчата розбирали їх і несли «бандерам».

Сьогодні Кос Володимир є членом Братства УПА, бере активну участь у національно-патріотичному житті краю.

  

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ